Дізнатися про людину часом допомагають нестандартні ситуації.
Я працюю в офісі ще з кількома дівчатами. Вийшло так, що одна з дівчат переїжджала в інше місто. У зв’язку з цим вирішила вона роздати речі, які їй не знадобляться, щоб не тягнути з собою купу всього непотрібного. Принесла вона на роботу сумки з одягом. Джерело
Дівчина дуже стильна, з хорошим почуттям смаку, тому було з чого вибрати. Були в сумках сукні, брюки, блузки, навіть верхній одяг вона притягла.
Вийшло так, що по комплекції найближче до цієї дівчини виявилася я. Ще одна колега була занадто висока і худа, а інша – занадто повна. Практично все мені підійшло, я відклала в сторону те, що візьму з собою.
Дійшла черга до верхнього одягу. Я витягла з сумки милу норкову шубку. Шубка була маленького розміру, як раз би мене підійшла. Але тут же у мене з рук її вихопила та найповніша дівчина.
Вона сказала мені, що я і так набрала багато речей і що шубу вона забере собі. На логічне запитання з приводу відповідностей розмірів, вона відповіла, що розбереться.
Мені було все одно, натуральне хутро я не ношу, через одяг не збираюся сваритися. Ну хоче вона її забрати і якось перешити під себе – нехай забирає.
Найцікавіше сталося через деякий час, коли колега вже поїхала. Ми поцікавилися у власниці шуби, чи вдалося їй підігнати шубу під себе. На що та відповіла, що не стала морочитися і просто шубу продала по оголошенню.
Ось такі справи, друзі. Навіть в пристойних компаніях працюють співробітники з яких “село” і “бажання хапнути” вже нічим не виведеш. Тому перш, ніж віддати річ по доброті душі своєї, подумайте, а кому ви віддаєте? Може дійсно простіше піти і самому продати.
Нам усім від цієї ситуації, чесно кажучи, було не дуже приємно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
