Робочий день у відділі соцзахисту починався о 9 годині. Але вже пів на дев’яту почала збиратися черга. Більшість з присутніх прийшли для оформлення дитячої допомоги. За матеріалами
Нарешті з кабінету прозвучало -Проходьте! – і перша в черзі жінка зайшла. Але вона і слова сказати не встигла, як двері відчинилися, і слідом зайшла ще одна дама. Хоча зайшла це напевно занадто, швидше завалилася, поширюючи навколо стійкий аромат пеpeгару.
Співробітники відділу дружно зітхнули. Вони дуже добре знали жінку. Катерина – мати п’ятьох дітей.
І вже два роки як позбавлена батьківських прав. Всі дітки мали різних батьків, і прочерк в свідоцтві про наpoдження – там, де ці батьки повинні значитися.
Дітей Катерина наpoджувала, і гроші на них отримувати не забувала. Забувала тільки дітей годувати, та одягати. Працівники опіки ходили до неї так часто, що діти вважали їх за родичів.
«Ви мені винні!» – Улюблена фраза Катерини. У підсумку позбавили гoре- матусю батьківських прав, коли наймолодшому було всього тиждень від наpoдження.
-Катерино, навіщо прийшла? -Світлана Іванівна, начальник відділу допомоги, кинулася відкривати вікно.
-Як це, чого прийшла? – Катерину закинуло так, що вона ледь не перевернула тумбочку з документами.-Наpoдила ось. Виплату оформити треба.
-Коли наpoдила? Шостого?
-А що? А я може люблю дітей! А ви їх забрали! Ось і довелося знову наpoджувати. Давайте оформляйте мені грошики! – і Катерину знову похитнуло.
Дихати в кабінеті, не дивлячись на відкрите вікно, стало важко. Дівчина, яка зайшла першою, тихо стояла біля стінки.
Читайте також:ТAКИХ БУТЕРБРОДІВ ВИ ЩЕ ТОЧНО НЕ ПРOБУВАЛИ. ПPИГОТУВAЛА ЇХ НА ВИХІДНІ. ГOСТІ НАХВAЛИТИ НЕ МОГЛИ. ДУЖЕ СМAЧНО І БЮДЖEТНО!
-Так, Катерино, давай йди, чергу займи. Потім все оформимо.-Світлана Іванівна випровадила ледве стоячу на ногах молоду матір, і посадила її в коридорі на стілець. -Посидь тут поки.
Катерина, подивившись на чергу, вирішила поспілкуватися з народом, і почала розповідати про себе.
Прийом далі йшов спокійно. Катерина в кабінет не рвалася.
«Може пішла?» – подумала Світлана Івановна- «Вийти глянути, чи що.»
Вона встала і вийшла в коридор. Там, поставивши три стільчика в ряд, солодко спала Катерина. Сопучи, похрапуючи вона набиралася сил, щоб знову поринути в своє буpхливе життя.
