Сьогодні зранку мій чоловік знову зібрався і пішов до неї. А я, нагодувавши його сніданком, спокійно сиділа на кухні і допивала свою каву.
– Мамо, навіщо ти все це терпиш? Не розумію я тебе, – прокоментувала ситуацію наша донька.
Я промовчала, бо і сама не знаю, заради чого погодилася так жити.
Вже років 10 я живу на дві сім’ї, якщо точніше – то мій чоловік так живе, а я, виходить, разом з ним вплуталася у всю цю історію.
Коли я виходила заміж, всі казали, що мені дуже пощастило. Я вродою не дуже вдалася, та й ростом невелика, маю надлишкову вагу.
А тут Микола – високий, красивий, забезпечений. Сама не знаю, що він в мені знайшов.
Відразу після весілля ми пішли жити в його будинок, я доньку народила. Чоловік нам нічого не шкодував. Я не працювала ніколи, але і у мене, і у нашої дитини було все, що ми хотіли.
Нашій донечці було 6 років, коли Микола мені зізнався, що на роботі від нього одна жінка дитя носить. Сина чекають.
– Ти, Маріє, не хвилюйся, з сім’ї я не піду, – сказав чоловік. – Але і дитину ту не можу залишити. Я Ларисі квартиру купив, вона з дитиною там жити буде, а я час від часу буду до них заходити. Так що ти вже вибачай, мусиш змиритися.
Мені було дуже боляче, але я розуміла, що якщо мене кине чоловік, то я опинюся в ще гіршій ситуації.
Відтоді я ділю чоловіка з ще одною родиною. Знаю, що він з Ларисою і сином проводить багато часу, і що витрачає на них купу грошей. Але що я можу вдіяти?
Микола мене переконує, що зараз у них з Ларисою ніяких стосунків немає, і спілкуються вони лише заради сина.
А я в це вірю, можливо тому, що мені так простіше.
Нашій донечці уже 16, і вона все знає. Батько познайомив їх з братиком, вважає, що вони рідні, і мають знатися.
Я хочу, щоб у моєї дитини було гарне майбутнє, і Микола це забезпечить.
В житті буває всяке, навіть таке, як у мене.
Єдине, я хвилююся, чи не піде від мене чоловік, коли наша донька виросте і стане жити своїм життям?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
