Зараз я живу одна у великій трикімнатній квартирі і відчуваю себе там дуже самотньо. Я овдовіла три роки тому. До того, як не стало мого чоловіка, я жила звичайним життям. Часто була зайнята турботою про чоловіка, тому нудно мені ніколи не було, мені не доводилося сумувати. Виростила я чудового сина – красеня і розумного чоловіка, він зараз має власний прибутковий бізнес. У мене двоє чудових онуків: хлопчик і дівчинка. Але ось з невісткою у нас відносини склалися не дуже хороші, іноді я перегортаю всі картини у своїй пам’яті, і від того стає лише гірко.
Я завжди ставилася до цього факту байдуже, історія відносин свекрухи і невістки стара як світ. Я теж колись була невісткою, тому для мене це закономірно і нормально. Але моя невістка мабуть так не вважає, і затамувала на мене образу. Зараз, коли почуття самотності оселилося в мені, мене наші відносини з невісткою Мариною тепер не влаштовують. Дружина мого сина не привозить до мене онуків, не пускає до мене мого синочка. Дуже рідко вони можуть до мене всі разом заїхати, коли проїжджають повз. І то, зайдуть до мене на 10 хвилин і відразу їдуть. А я знову залишаюся одна в своїй величезній квартирі. Мені так хочеться, щоб мені хоча б онуків на канікули залишали. Для мене це були б приємні клопоти. Але ніколи вони так не роблять, пояснюючи це тим, що у дітей поряд з будинком гуртки і додаткові заняття, і возити до мене їм незручно. Син теж прямо не говорить, чому так рідко до мене заїжджає, але я і сама знаю причину. Шкода, що вчасно не налагодила відносини з невісткою, зараз все могло бути по-іншому. Я і зараз готова це зробити, хотіла б виправити всі допущені в минулому помилки, але моя невістка зовсім не хоче йти на контакт, вона не хоче спілкуватися зі мною.
Невже дружина сина не розуміє як мені самотньо? Адже у мене нікого не залишилося крім них і про кого ж мені тепер піклуватися, заради кого жити? Адже вона повинна розуміти, що теж колись стане літньою жінкою, буде чиєюсь свекрухою. Боюся, що вона повторить мої помилки, а потім буде шкодувати про це багато років. Ну, ось як мені зараз виправити ситуацію, я зрозуміла, в чому була не права, і готова змінюватися. Тільки кому це вже треба? Син теж уже не відчуває такої теплоти і любові до мене як раніше. Ось і залишилася я як та бабуся з казки «біля покинутого корита», нікому я не потрібна, і ніхто мене не любить.
Щовечора така туга бере, вовком вити хочеться. Я, здавалося б, все життя старалася, щоб всі рідні крутилися біля мене, але, напевно, перестаралася. Як же це важко усвідомлювати свою непотрібність. Розумію, що це неправильно, але мені так себе шкода, коли думаю про це. Як же мені повернути прихильність моєї невістки? Адже, коли зі мною не спілкується Марина, зі мною не хоче спілкуватися вся їх сім’я.
А сьогодні я їй зателефонувала і прямо запросила в гості. Сказала, що скучила за нею і за внуками теж. Але невістка тактовно знайшла чергову відмовку, щоб не приїжджати. Можливо, я сама винна в ситуації, що склалася. Адже я колись не цінувала її, була байдужа до неї, ставилася не завжди добре, а в молоді роки вона дуже горнулася до мене. Але я ж готова на все, аби тільки не бути такою самотньою і повернути любов своїх найрідніших людей.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
