Так сталося, що маючи трьох дітей, на старість я залишилася зовсім одна. Дітей я ростила сама, часом було ой як нелегко. А зараз усі троє роз’їхалися, а наймолодша донька взагалі живе за кордоном.
Сьогодні я прокинулася, хотіла піти в магазин, а снігу так намело, що хвіртка не відкривається. Сиділа я у вікні до обіду, поки мене сусід не побачив. Він відразу зрозумів в чому проблема, взяв лопату і розкидав сніг. Михайло дуже хороший, добрий хлопчина, живе поряд сам, бо давно залишився сиротою. Я його часто до себе кличу, коли приготую щось смачненьке, нагодую Михайла. А він мені по господарству допомагає.
Діти мені дзвонять часто, а от приїжджають раз на рік. Вже не пам’ятаю, коли збирались усі разом. Я згодом зрозуміла, що діти влаштували черговість приїзду до матері, ще совість є, не зовсім забули. Але як же їм не хочеться зустрітися всім разом у домі, де пройшло їхнє дитинство, де живе їхня мати?
Ніколи не думала, що маючи трьох дітей та шестеро онуків, буду скаржитися на самотню старість. А все так щасливо починалося. Заміж вийшла з великого кохання, народила діток, ми з чоловіком побудували хату.
Коли молодшій доньці було 6 років, чоловік пішов до іншої. Пережила все заради дітей. Мені зараз 72 роки, колишнього чоловіка вже немає на цьому світі. Пройшла образа на нього, залишилася тільки порожнеча в душі. Мені так бракує спілкування.
Вчора я зателефонувала старшій дочці, розповіла їй, що мені дуже самотньо. Вона відповіла, що мені можна тільки позаздрити, живу без проблем та турбот. А у неї робота, сім’я, онуки. Подумалося, що може і мені місце знайшлося б у них, може, і я чим би знадобилася. Але ж не нав’язуватимешся?
Про сина взагалі окрема розмова, він відколи одружився, про мене наче й забув. Живе він з родиною у сусідньому містечку, але приїжджає завжди до мене сам, невістка не любить їздити в село і внуків до мене не пускає. Я сина попросила ще восени подбати мені про дрова, він обіцяв, але забув. Навіть не знаю, що б я робила, якби не Михайло, який десь в останній момент замовив мені машину дров.
Молодша моя дочка, Марія, виїхала з сім’єю в Польщу, у її чоловіка там бізнес. Вона відразу мене попередила, що додому не повернеться.
Живу тим, що у дітей все гаразд. А мені інколи так прикро. Біля кого мені на старості років голову прихилити?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
