Сьогодні Катерині виповнилося 70.
Старша донька, Людмила, накривала такий гарний стіл з різними смачними стравами спеціально для своєї мами.
Людмила ще та господиня, чого тільки вона не вміє: і зварити, і спекти, і одяг сама усім шиє. Кожна мати мріє про таку донечку, вона такий скарб.
Все життя Катерина з чоловіком тримали велику господарку.
Чоловік її таким вже був працьовитим, що влітку й в хату ніколи вдень не зайде, постійно то по господарству порається, то худобу випасає, то людям хати будує.
Руки просто золоті мав.
Катерина ще сама завжди жартувала, що її Петро пів села збудував, бо кожен ґазда звав його до себе, в селі всі люди знали, що кращого будівельника в районі немає.
Було в них дві доньки: Людмила та Ольга.
Дві рідні сестри, але зовсім різні за характером.
Батьки любили обох своїх доньок однаково, все намагалися ділити між ними порівну.
Роки швидко пролетіли.
Ольга, молодша донька, вийшла заміж першою за міського парубка, зараз живе в столиці.
Мають з чоловіком вони однокімнатну квартиру. Непоганого чоловіка та синочка.
Ольга характер має непростий, на жаль. Вона любить гарно одягатися, працює в офісі, відпочивати лише за кордон їздить.
А старша донька, Людмила, завжди тягнулася до батьків, так і залишилася жити з ними в селі.
Згодом Людмила вийшла заміж, двічі стала мамою.
А господиня вона яка, батьки натішитися нею не можуть, все вона встигає.
Катерина з Петром і не зчулися, як постаріли, по господарству працюють мало, але все й досі ділять на двох.
Як є якесь порося, то половину собі залишають, а половину зять приїжджає з міста і собі забирає. Картоплю копають, теж ділять на двох. І так в усьому.
Але Ольга до батьків в село приїжджає рідко.
А останнім часом, постійно сердита, образу на сестру якусь має.
Каже, що мати і дітей Людмили вигляділа і гроші усі їй віддає, тому вона нічого допомагати батькам не збирається.
Катерина намагалася пояснити, що вона своїх доньок любить однаково, усім ділиться порівно, але меншу доньку ніяк не переконати.
Та й дітей Людмили багато гляділа, бо в одній хаті живуть, а скільки просила Ольгу онука на літо привезти, так та не хотіла, казала, що там брудно скрізь і гуртків немає, не хоче, щоб її син бігав на вулиці з котами та поросятами разом.
А до себе батьків в гості ніколи не звала у місто, казала, що тісно в малій однокімнатній квартирі усім буде.
Сьогодні на день народження до матері Ольга теж не приїхала.
Лише холодно поспіхом привітала по телефону.
Катерина тішиться, що сім’я Людмили хоч поруч з нею, усі до неї горнуться, усі люблять щиро.
Але на душі у неї смуток, адже має ще одну донечку, яка чомусь віддалилася від своїх батьків.
Катерина не розуміє, чому так в житті буває, адже свою душу вклала в обох.
Вже заповіт хотіла б скласти. Хоче хату ділити на двох, бо дві доньки має.
Та рідна сестра Катерини відмовляє її, мовляв все треба Людмилі залишити, бо в Ольги своє житло вже є. Сестра переконує, що ніхто Катерину крім Люди не догляне.
Гірко матері те чути, бо не хоче своїх доньок сама зробити ворогами. От як правильно тут вчинити?
Фото ілюстративне.
