Світлого осіннього дня, коли золотим листям вкриті усі подвір’я в селі, Ганна пекла пироги, це була улюблена страва її чоловіка, якого вже поруч з нею немає цілих 10 років, як їй його не вистачало весь цей час.
Про її Степана слава гарна по селу лише хороша ходила, був він майстром на всі руки, людиною з добрим серцем. А вже як добре вона з ним так багато років у шлюбі прожила, то про це всі друзі та рідні і усі близькі люди знали.
Степан був добрий чоловік та хороший батько. Разом з ним вона виростила трьох дітей, зараз вони мають свої сім’ї, а Ганна, аж шістьох онучат.
Її Степанко, як вона його називала весь час, і родився восени. В цей день у них завжди збиралася їх велика родина. Усі вітали тата, горнулися до матері, а в їх хаті лунав радісний сміх та щирі вітання, той день у них був справжнім святом, усі його й досі згадують з особливим теплом.
Вже чоловіка немає поряд з нею ось уже цілих 10 років, а діти та рідні завжди, які б не були у них турботи, з усіх усюд з’їжджаються до батьківської хати.
Цього року особливий день. 10 років, як тата з ними немає. Цього року навіть старенька мати чоловіка приїхала до Ганни, її добра свекруха, онуки її самі привезли.
Коли за столом ціла родина зібралася, всі згадували Степана лише добрим словом.
Як іноді в житті буває, коли людина вік прожила, а про неї і згадати нічого. А Степан був добрим чоловіком, про нього ще довго і рідні, і близькі, і сусіди згадуватимуть лише добрим словом. Ось так в житті буває, що про одну людину і не згадують, а іншу – не забувають багато років, а згадують про неї лише найкращі моменти в житті.
Чоловіка немає, але Ганна щаслива, у неї велика родина і це все частинка її Степана.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
