От готую вечерю сьогодні і не можу стриматися, я покликала на вечерю свою колишню невістку з онуками, а власному синові сказала, щоб не приходив. В принципі, я його давно попередила, ще коли він розлучався, що іншої невістки я не прийму – у мене буде тільки одна невістка, і це Олеся.
Син розлучився п’ять років тому. Треба сказати, з його боку це було дуже негарно, адже Іван пішов до іншої жінки, коли молодшій дитині було кілька місяців від народження.
Перед цим, як водиться, досить тривалий час вішав дружині локшину на вуха. Поки Олеся з двома дітьми на руках крутилася як білка в колесі, син пропадав «на роботі», а насправді проводив час з іншою. А потім «ця його дівчина» поставила питання руба – і син зробив остаточний вибір. Зібрав валізи і переїхав, залишивши дружину з двома дітьми і турботами про них.
Я з самого початку в цій ситуації стала на бік Олесі. Син поступив непорядно. Мені за нього соромно. Кинув дітей! Ну так, аліменти платить, але що з того? Дітям не аліменти потрібні, а батько і нормальна повна сім’я!
Але син мене не послухав і рік тому вони офіційно зареєстрували відносини. Всі думали, в тому числі і мій син, що вже після цього я зміню гнів на милість і почну нормально спілкуватися з новою невісткою, але не дочекаються. У них недавно народилася спільна дитина, але навіть цей факт не змінив моєї думки.
Мої онуки – це діти Олесі. Ніяких інших онуків мені не треба. Я йому це прямо так і сказала. Син залишається сином! Я йому сказала – якщо прийде один, ласкаво прошу. Але сам, без своєї нової пасії. Але син відмовляється приходити сам, то ж свято я проведу з невісткою і внуками.
З Олесею і її дітьми у мене дійсно чудові стосунки. Ми разом зустрічаємо свята, часто телефонуємо один одному, буваємо часто один у одного в гостях. У Олесі ніякого особистого життя, вона вся в дітях. Судячи з усього, чоловіків вона собі і не шукає, живе заради дітей.
А як, як бабуся, активно допомагаю у вихованні онуків: беру їх до себе, дарую подарунки, допомагаю з розвезенням по гурткам-секціях. Шкода мені Олесю, вона мені як рідна донька за ці роки стала. Її батьки далеко, за 600 кілометрів, то ж допомогти їй нічим не можуть. І ще й мій син таке втнув.
Одним словом, варю кутю, накриваю стіл і чекаю в гості свою улюблену невістку з дітьми. Внукам я напекла пампухів і купила подарунки. Нехай колядують у мене і звеселяють душу. Я точно знаю, що скільки можу, стільки буду допомагати їм.
Всім веселих свят! З Різдвом!
Фото ілюстративне – orionet.
