fbpx
Життєві історії
Сьогодні на роботі Леся з дівчатами активно обговорювали одного пацієнта. Солідний чоловік, років 48-50-ти. Біля нього постійно крутилася дружина, яка турботливо подавала йому руку. Хтось з медсестер сказав: – Як гарно! Яка чудова сімейна ідилія. На що інша відповіла: – Ага, знаю я цю сімейну ідилію. Сама його не раз бачила його з молодою дівчиною. Якби тільки Леся знала, що мова йде про її доньку

Донька закохалася у набагато старшого за себе чоловіка.

Сьогодні був особливий день, насичений багатьма подіями. Леся поверталася з роботи в якомусь особливо ліричному настрої. В її голові вперше за багато років крутилася думка, яку вона ніяк не могла відігнати. «Чому так складається доля. Хто винен: самі люди, чи, можливо, вони покарання за гріхи своїх предків».

Лесі зараз 37, вона успішний лікар в місцевій клінічній лікарні. Руки і серце золоте – так про неї кажуть усі пацієнти і всі ті, хто її знає. Можливо саме це її «добре серце» і є причиною багатьох негараздів у її житті.

Коли у 16 років, після чергових канікул в селі у бабусі, Леся оголосила батькам, що чекає дитину, вони сприйняли це як безглуздий жарт. Та, на жаль, все виявилося правдою і невдовзі, оскільки термін уже був величенький, зіграли весілля. Щасливим обранцем молодесенької дівчини став Олесь, 30-річний чоловік, про якого казали «перший хлопець на селі».

Батьки, м’яко кажучи, були не в захваті від вибору доньки, але про ніякий вибір мова і не йшла. Був кричущий факт – дочка у 16 років сама стане матір’ю. Про подальше навчання в школі мови вже не було, після 9-го класу Леся пішла вчитися в медичний коледж. Через появу дитини, навчання на першому курсі було доволі важким, але мама у всьому допомагала, тому Леся успішно закінчила не лише перший курс, але й навчання взагалі. Навіть умудрилася отримати червоний диплом.

Дівчинку, що народилася, назвали Надійкою. Донечка практично росла у бабусі, яка усіма силами намагалася забезпечити дочці належні умови для навчання. Далі ж батьки просто вимагали від Лесі продовження навчання в медичному інституті.

Проте Олесь був категорично проти. Після одруження він з села переїхав в місто до Лесі, але за чотири роки так і не зміг себе знайти. Це в селі він був хтось, а тут, в місті, після 30-ти, без освіти, Олесь ніяк не міг собі найти роботу по душі. Перебивався тимчасовими заробітками, на які його кликали старі друзі.

З часом юнацька закоханість Лесі у Олеся почала стрімко згасати, ніби пелена впала з очей. Далися взнаки і різниця у віці, і різниця у інтелектуальному розвитку. Олеся ніяким чином не хотіла образити чоловіка, але щоразу помічала, що у них все менше тем для розмов по душах.

Олесь теж це відчував, тому дуже ревниво ставився до успіхів молодої дружини. А коли ще почув про інститут, геть збожеволів. Одного вечора прийшов добряче напідпитку і влаштував Олесі грандіозний скандал. На наступний день Леся на роботу не пішла, тому що її просто не впізнали б.

Той вечір поставив остаточну жирну крапку у їхніх відносинах. Леся подала на розлучення, і батьки її в цьому повністю підтримали. Олесь, зрозумівши, що накоїв, просив у молодої дружини пробачення на колінах, казав, що не зможе без неї і дочки жити.

Читайте також: Марія і не думала відмовляти доньці, але замість того, щоб просто передати гроші, вирішила приїхати сама. Подруга Світлана відмовляла її від такого необдуманого вчинку, мовляв, з закордону ніхто без попередження не їде. Ти, поки-що гроші вишли на приготування, а потім, вже ближче до весілля, і сама приїдеш. Та Марія не послухалася, взяла найближчий квиток і полетіла в Україну. Вдома її не чекали

Леся була невблаганною і невдовзі отримала розлучення. Важко їй було з маленькою донечкою спочатку жити на мізерну стипендію, а потім – на таку ж невелику зарплату лікаря. Батьки допомагали чим могли, але Леся ледь зводила кінці з кінцями.

Нещодавно її донечці виповнилося 20. За весь цей час Олесь практично не дав ні копійки на утримання дочки. Після розлучення повернувся в село і успішно ще раз одружився з місцевою дівчиною. Про дочку і першу дружину він не згадував.

Дочка виросла красунею, вся в маму. Коли Леся з Надійкою йшла по вулиці, усі думали, що це сестрички. Та всі ці роки Леся була одна. Важко сказати чому: чи то відгомін першого невдалого досвіду, чи то робота і піклування про дочку. Але вже вийшло все, як вийшло – Леся ні про що не шкодувала.

Сьогодні на роботі вони з дівчатами активно обговорювали одного пацієнта. Солідний чоловік, років 48-50-ти. Звернули увагу на нього, бо кілька років назад з ним сталася біда, відтоді він кульгає. Біля нього постійно крутилася дружина, яка турботливо подавала йому руку. Хтось з медсестер сказав:

-Як гарно! Яка чудова сімейна ідилія.

На що інша дівчина відповіла:

-Ага, знаю я цю сімейну ідилію. Він на людях уважний і турботливий до дружини, а сам гуляє на ліво і на право, причому не з ким-небудь, а виключно з молоденькими дівчатами. Сама його не раз бачила. У нього грошей кури не клюють, зате клюють молоді дівчата, значно молодші навіть за його власних доньок.

А потім додала:

-Та на таких, як ми, тридцяти-сорока річних він навіть і не гляне – застарі ми для нього.

Дівчата посміялися в палаті і розійшлися. Чому в автобусі Лесі пригадалася саме ця ситуація, вона сказати не може. Приїхала додому в роздумах, змучена, і не зауважила, що в цей вечір довго немає Надійки вдома. Спочатку Леся себе заспокоювала, що, можливо, дочка затрималася десь з подругами.

Та серце матері з кожною хвилиною все більше підказувало їй, що сталося щось лихе, непоправне. На дзвінки Надійка не відповідала, усі подруги підтвердили, що сьогодні її не бачили і з нею не зустрічалися.

Потік тривожних думок перервав дзвінок з роботи:

-Леся Петрівна, ви тільки не хвилюйтеся, уже все позаду. Вашу дочку привезли до нас у відділення.

Леся не пам’ятає, як вона добралася в ту ніч до лікарні. Нічого не розуміла, просто плакала.

Як тільки Надійка прийшла до себе, відразу ж сама почала просити побачення у мами і вирішила вилити рідній людині душу.

-Мамусю, я люблю його більше за життя, а він…обіцяв, що розлучиться, що давно не живе з дружиною, а вчора, я хотіла зайти до тебе на роботу і побачила там його з дружиною, вона постійно тримала його за руку. А далі я не пам’ятаю…

Лесі чомусь перед очима відразу сплив образ того кульгавого багатія, про якого вчора вони пліткували в ординаторській.

Ледь вимовила:

-Доню, та він же старий для тебе, та він і за мене значно старший. Як так…

-Мамо, якби ти знала, який він хороший, ти б сама в нього закохалася. Без нього я жити не можу, а він і далі живе з дружиною.

Леся чітко усвідомлювала, що зараз щось говорити погане про нього дочці – тільки нашкодить, єдине, що було важливе – дочка залишилася живою.

Леся навіть не знала, як звати того кульгавого чоловіка, але ненавиділа його всім серцем. Як він посмів звабити своїми грошима і статусом її донечку, яка була молодшою від нього чи не на 30 років, і яка його можливості, а з ними і вседозволеність, сприйняла як харизму. А найстрашніше – вона ладна була віддати за нього життя.

Суворе XXI століття диктує свої пріоритети, правила, модні віяння. Це можна називати, як завгодно. Але як же це страшно і несправедливо. Лесине серце розривалося від болю, вона ледь не втратила свою єдину Надію в житті.

На щастя, все минулося, але Леся з острахом чекає, що ж буде далі, бо таку сильну прив’язаність чи перші почуття не так вже і легко витіснити із серця.

Автор Олеся Біла

Фото ілюстративне, з вільних джерел.