П’ять років тому я вирішила змінити своє життя, була впевнена, що роблю все добре, але результат мене зовсім не втішив і зараз я дуже про все шкодую.
Я була щасливою, у мене була сім’я, чоловік, діти. Подружки та колеги по роботі заздрили мені. Говорили, яка я щаслива, який дбайливий і люблячий чоловік у мене, які чудові діти. Про таке життя, як у мене було, інші могли тільки мріяти.
А я в якийсь момент відчула себе нещасною. Діти виросли, пішли з сім’ї, з ними пішли турботи, і тягар відповідальності впав з плечей, так захотілося свободи, зайнятися собою і своїм життям. Виявилося, що я розлюбила чоловіка, перестала відчувати до нього ніжні почуття. Мені так захотілося нових вражень.
Подружки крутили біля скроні: «На твого чоловіка молитися треба, від жиру бісишся, горя не сьорбала» – говорили вони мені. А мені так хотілося, щоб усі дали мені спокій і не лізли до мене в моє особисте життя. Мені було 45 років, виглядала я молодшою, тому була впевнена, що у мене все вийде, але не з моїм чоловіком.
А він наче почав відчувати щось, став до мене таким уважним – і квіти, і подарунки, а мені від нього нічого не хотілося. Я дивилася на нього і розуміла, що наш спільний час закінчився (на той момент ми з ним прожили 23 роки).
І у мене почалися стосунки з моїм колишнім однокласником, ми ще в школі симпатизували один одному, потім кожен створив сім’ї, Руслан на даний момент розлучений, живе у сусідньому місті. Якось непомітно я закохалася і переїхала до нього. Радість від спілкування тривала недовго, через кілька місяців я зрозуміла, що я наробила.
Я проміняла люблячого чоловіка на нові емоції, тому що справжнього кохання між нами так і не виникло. Дуже швидко ми охололи один до одного і я зрозуміла, що не хочу прати, прибирати і готувати цій, по суті, чужій для мене людині.
Я повернулася додому, хоча розуміла, що чоловік мене ніколи не пробачить. Так, у мене була сім’я, чоловік, діти. Сьогодні мій день народження, мені виповнилося 50 років і я святкую свій ювілей сама. Я одержала те, що хотіла. Я вільна і займаюся лише собою коханою.
Нарешті немає всієї цієї суєти, пов’язаної з приготуванням, пранням. Я підійшла до дзеркала поправити макіяж. Чому ж звідти на мене дивиться самотня та нещасна жінка?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
