fbpx

– Сьогодні мама знову відмовилася мирно вирішити нашу проблему. Бабуся переписала свою простору трикімнатну квартиру на мене і мого батька – свого сина, 50/50, щоб позбавити нас від бюрократичної тяганини щодо вступу в спадщину. А коли батька не стало, мама привела туди іншого чоловіка. Судитися з рідною мамою не хочеться, але іншого виходу я не бачу

– Сьогодні мама знову відмовилася мирно вирішити нашу проблему. Бабуся переписала свою простору трикімнатну квартиру на мене і мого батька – свого сина, 50/50, щоб позбавити нас від бюрократичної тяганини щодо вступу в спадщину. А коли батька не стало, мама привела туди іншого чоловіка. Судитися з рідною мамою не хочеться, але іншого виходу я не бачу

Судитися доведеться через банальну проблему – житлоплощу. Але наша ситуація – особлива, через її байдужість. Моїй мамі стало все одно, як я живу, їй наплювати на внука. За матеріалами

Коли мені було 5 років, не стало бабусі. Незадовго перед смepтю вона переписала свою простору трикімнатну квартиру на мене і мого батька – свого сина, 50/50, щоб позбавити нас від бюрократичної тяганини щодо вступу в спадщину. Спасибі їй за це.

У цій квартирі після бабусі ми жили утрьох – я, мама і тато.

Зараз я виросла, вийшла заміж, у мене малюк. Жити пішла до чоловіка в іпотечну однушку.

Я досі не можу звикнути до думки, що його немає.

А моя мама вже через півроку привела в квартиру, яка їй належить тільки на чверть, іншого чоловіка.

Моєму обуренню не було меж. Вона працює, а він цілими днями лежить на татовому дивані і дивиться телевізор, ледар в загальному.

Розмова з мамою про те, що це неправильно, привела тільки до скандалу. Ну Бог їй суддя. Проблема і в іншому.

Ми з чоловіком ледь тягнемо іпотеку, я в декреті і отримую мізерну допомогу. У мене у власності простора трикімнатна квартира на 3/4.

Мені б дуже хотілося її продати або здавати. Це була б неоціненна допомога нашому сімейному бюджету.

Я запропонувала мамі обміняти квартиру на однокімнатну, щоб вона жила в ній, а грошима, що залишилися я б погасила іпотеку. Але вона ніби не чує мене.

За її словами, їй тісно буде в одній кімнаті, адже у неї багато речей, великий гардероб, і несе інші подібні дурниці. А я знаю свою маму.

Це не її слова, а слова її нового залицяльника. Мені не шкода, хай живе з ким хоче. Але не в моїй житлоплощі.

До суду йти мені не хочеться, адже і так ніякі відносини зіпсуються остаточно, але і тягнути іпотеку стає все важче.

Як бути в такій ситуації, я не знаю. Це все-таки моя мати, яку я дуже люблю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page