fbpx
Життєві історії
Сьогодні Лідія Павлівна зайшла до нас дуже засмученою. Пенсії своєї вона не бачила вже багато років, і коли про це розповідає – плаче. – Хоч би в будинок для людей похилого віку віддали! – скаржиться вона

Чи нормально в наш час тягнути на своїй шиї дорослих дітей?

Лідія Павлівна пенсії своєї не бачила вже багато років, і коли про це розповідає – плаче. Обличчя в неї давно нагадує печене яблуко, а сльози дрібні, і губляться в глибоких зморшках. За матеріалами

– Хоч би в будинок для людей похилого віку віддали! – скаржиться вона, коли приїжджає в гості до моєї мами.

Але будинок для людей похилого віку їй не світить. Тому що там треба платити – хоча б своєю пенсією.

А пенсію Лідія Павлівна, як я вже говорила – не бачить. Навіть тієї частини, яка залишається після відрахувань по боргах за комуналку. Донька не працює, а чоловік її копійки отримує, ось Лідія Пална і підгодовує всіх …

Зате вона правильна мати! Як сина з донькою народила, так досі їх і не кинула. Живуть навіть не за перегородкою, а один у одного на головах. У двокімнатній «хрущовці» – дочка з чоловіком і дітьми, син розлучений, і вона, стара пенсіонерка.

Дуже цікава сім’я. Мама і діти … Як то кажуть, в тісноті всі, та не в образі.

Краса? Щастя, та ще по повній програмі! Щастя такого ворогу не побажаєш.

Я коли думаю про дітей Лідії Павлівни, і ще про сотні тисяч таких діточок по всій країні, мене бере … ні, не злість. А якесь гірке здивування.

Як можна такими бути інфантильними і безсовісними? Доки можна думати, що батьки їм все життя винні?

Виріс, вивчився – і вперед, у доросле життя. Арбайт по-стахановськи, заробляти собі на їжу, труси і дах над головою.

Коли сина Лідії Павлівни дружина виставила за двері, вона звично відвідала нас і почала плaкати – куди його? Або мужика на кухні селити, або самій на цю кухню переїжджати!

Так як у великій кімнаті дочка з чоловіком і двома онуками.

У так званій «залі» хрущовської квартири, де, власне, і одній людині розвернутися важко. А спальня там, в якій мешкає Лідія Павлівна, більше схожа на комору (іноді мені здається, що вона коморою і замислювалася).

Але і спальню втратила – сину віддала. Мати ж!

На моє різке: – А чи не пора вuгнати вам з дому ваших давно дорослих дітей – образилася. На пораду дати стусана всій цій гоп-компанії, а не віддавати їм останні копійки – образилася ще більше.

Ну, а потім шарманку завела – хоч би в будинок для людей похилого віку вже віддали, там би хоч відпочила. Тьху, коротше,

Висновок простий, але мало кому сподобається: виросла дитина – вперед, нехай штурмує життєвий Олімп подалі від батьків.

Допомога – одне, а тягнути все на своїй шиї – вже вибачте. Матері теж заслуговують на відпочинок. Я вже не кажу про допомогу від дорослих дітей.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook