З найбільшим християнським святом привітав всіх українців Блаженніший Святослав. Глава УГКЦ заявив, що у цей день люди урочисто зустрічають воскреслого Спасителя, який є життєдавець навіки.
У цей непевний і страшний час для України Блаженніший Святослав нагадав, що Христос проходить крізь зачинені людські двері: страху, непевності, болю та страждання. Сьогодні він проходить крізь трагедію й усю небезпеку воєнного лихоліття. Приходить, щоб принести нам свою небесну радість, щоб дарувати Україні, її народові, кожному з нас свій мир.
Глава УГКЦ наголосив, що Христос проходить через це, аби прийти та принести людям свою небесну радість. Щоб дарувати Україні та її народові свій мир.
«Коли воскреслий Христос уперше пройшов крізь замкнені двері до своїх учнів, Він дихнув на них і сказав їм: “Мир вам!”» – підкреслив Блаженніший Святослав.
Також він наголосив, що людина вміє починати війни, але не вміє їх закінчувати. Мир є даром Божим, який приходить з небес.
«Ми знаємо, що справжня перемога – це перемога над гріхом, над смертю. Сьогодні переможець Христос дихає на нас своїм подихом воскреслого, щоби окриляти, надихати, щоби у його воскресінні Україна отримала власну перемогу над злом, ворогом та смертю», – заявив глава УГКЦ.
«Зичу всім вам: тим, хто далеко і близько від рідного дому чи землі, тим, хто сьогодні захищає Україну на передовій в окопах і бліндажах під ворожим вогнем, – усім вам зичу сили Воскреслого і того світла, яке сьогодні виходить із порожнього гробу.
Веселих свят Великодня! Гарної радості! Смачного свяченого яйця всім вам! Нехай спів про Воскресіння Христове сьогодні надихає Україну і буде нашою надією. Христос воскрес! Воістину воскрес!» – побажав Глава УГКЦ вірним на Великдень.
Фото – скрін з відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна