fbpx

Сьогодні другий Святий Вечір, який треба відзначати з рідними людьми. У мене є син, але я йому відразу сказала, щоб не приходив, тому що я покликала до себе невістку з онуками

Прокинулася я з самого ранку, готую вечерю, має бути 12 страв, як годиться і спокій на душі, але якраз спокою у мене немає. У сина була чудова сім’я, але він розлучився. Я його давно попередила, ще коли він надумав йти з родини, що іншої невістки я не прийму – у мене буде тільки одна невістка, і це – Оксана.

Син розлучився 5 років тому, з його сторони це було дуже негарно, адже Вадим пішов до іншої жінки, коли молодшій дитині виповнився один рік. Я його просила, щоб він одумався, але син мене не слухав, сказав, що у нього одне життя і він хоче прожити його так, як він хоче.

Перед цим, як водиться, досить тривалий час вішав дружині локшину на вуха. Поки Оксана з двома дітьми на руках крутилася як білка в колесі, син пропадав «на роботі», а насправді проводив час з іншою. А потім «ця його дівчина» поставила умову «або вона – або родина» – і син зробив остаточний вибір. Зібрав валізи і переїхав, залишивши дружину з двома дітьми і турботами про них.

Я з самого початку в цій ситуації прийняла сторону Оксани. Син вчинив дуже некрасиво, мені за нього соромно. У нього ж діти! Ну так, аліменти платить, але що з того? Дітям не аліменти потрібні, а щоб тато був поряд і повна сім’я!

Але син мене не послухав і рік тому вони офіційно зареєстрували відносини. Всі думали, в тому числі і Вадим, що вже після цього я зміню гнів на милість і прийму нову невістку, але не дочекаються. Нещодавно у них народилася спільна дитина, але навіть цей факт не змінив моєї думки.

Мої онуки – це діти Оксани. Я йому це прямо так і сказала. Син залишається сином! Я його попередила – якщо прийде один, нехай. Але сам, без своєї нової пасії. Але син відмовляється приходити сам, то ж свято я проведу з невісткою і внуками.

З Оксаною і її дітьми у мене дійсно чудові стосунки. Ми разом зустрічаємо свята, часто телефонуємо одна одній, приходимо в гості. Оксана живе заради дітей, моїх онуків.

Я чим можу, тим їм допомагаю. Часто забираю дітей до себе, купую з пенсії їм подарунки, забираю, коли треба, зі школи, вожу по гуртках і спортивних секціях.

Шкода мені Оксану, вона мені як рідна донька за ці роки стала. Її батьки далеко, живуть в іншій області, то ж допомогти їй нічим не можуть. І тут ще й мій син таке втнув.

Варю кутю, кручу голубці, ліплю вареники, печу пампухи, накриваю стіл і чекаю в гості свою улюблену невістку з дітьми. Внукам я купила подарунки і приберегла по 300 гривень на коляду. Я впевнена, що скільки зможу, стільки буду допомагати їм.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page