За вікном майже весна. Ось у таку пору 25 лютого 1871 року у місті Новоград – Волинському народилася одна з фундаторів новітньої української літератури, окраса і гордість української нації Лариса Петрівна Косач – Леся Українка.
«Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом – писав Максим Рильський – то найвідповідніше слово було б – боротьба».
З’явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури. Ім’я поетеси овіяне і сьогодні всенародною любов’ю. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. ЇЇ талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці і публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці. Як сказав Іван Франко:«Це талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності… ЇЇ поезія – то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна».
Особливою, іскрометною любов’ю серце Лесі горіло до рідної України. Жила вона Україною, боролась за Україну, творила, виливала своє слово для України.
Все життя поетеса була борцем, воїном, що начертав на своєму щиті слова –«Умру –Не здамся». Донька Прометея несла вогонь поезії, цю іскру Божу за життя людям,несе і зараз, устами нашими, її потомків.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать
(Contraspemspero! 1890 р.)
Читайте також: 6 ВАЖЛИВИХ ПИТАНЬ ПРО ВЕЛИКИЙ ПІСТ