fbpx

Софія приготувала їжу, одяг і, поцілувавши чоловіка, відправила в дорогу. Але на наступний день, жінка відкрила сервант, щоб покласти туди деякі речі, і виявила, що грошей, які вони з чоловіком відкладали на весілля сина, немає. Вона вхопила телефон, щоб розповісти чоловікові про те, що сталося, але Степан не відповідав

З чоловіком Софія прожила довгих двадцять п’ять років. Спочатку жили душа в душу, син народився. А потім почали чоловіки з їхнього села на заробітки їздити, то ж її Степан теж подався. А де в селі гроші заробити? Софія не перечила, вірно чекала, бувало, що по пів року чоловіка не було вдома. А потім приїде на кілька днів і знову на роботу. Так і жили багато років.

Всі зароблені чоловіком гроші Софія відкладала, бо ж мало чого, та й син росте. Собі ніколи нічого зайвого і не придбала. Поки чоловік по заробітках мотався, вона домашнім господарством займалася, худобу тримала, курей, гусей, та ще й город обробляла. Всю сільську роботу звалила вона на свої тендітні плечі. В свої сорок шість Софія виглядала значно старшою, і це не дивно, бо не шкодувала вона себе. Тішила себе думкою, що Степан її і таку любить.

Спочатку гроші йшли на будівництво хати, Софія, як добрий господар, звела чудовий будинок. Потім значна частина коштів йшла на навчання сина, він поїхав в обласний центр вчитися в університеті. Останнім часом Софія відкладала гроші синові на весілля. Вже чималу суму склала, адже Юрко вже два роки зустрічався з сусідською дівчиною Ганнусею, то ж зрозуміло, що й весілля не за горами. І як у воду дивилася жінка, бо нещодавно прийшов Юрко додому і сказав:

– Мамо, чекаємо тата і будемо до Ганнусі старостів присилати.

Софія нічого не мала проти, якраз Степан мав додому повернутися. То ж через тиждень в суботу вони вже сиділи за столом у сусідів і обговорювали деталі майбутнього свята. Ганнуся відповіла згодою. Весілля вирішили робити по Великодні. Планувалося шикарне торжество людей так на двісті, бо в селі так заведено,  щоб усю родину на весілля кликати.

Степан сказав, що якщо така справа, то він ще на місяць поїде, щоб трохи підзаробити. Софія приготувала їжу, одяг і, поцілувавши чоловіка, відправила в дорогу. Але на наступний день, жінка відкрила сервант, щоб покласти туди деякі речі, і з жахом виявила, що грошей, які вони з чоловіком відкладали для сина, немає. Жінка не могла зрозуміти, що сталося, куди поділися гроші. Зникнення грошей стало для неї повною несподіванкою. Хто міг залізти до неї в хату, адже чужих людей у них взагалі не було. Син теж поїхав в місто.

Вона вхопила телефон, щоб розповісти чоловікові про їхню біду. Але Степан не відповідав. Прочекавши весь день, Софія почала шукати тих людей, які працювали разом з Степаном. Нарешті таки додзвонилася до одного із них, і той її ошелешив – Степан з ними не працює вже майже рік. А куди ж тоді він щоразу їздить? В голові жінки було більше питань, ніж відповідей.

Але і відповідь не забарилася. Через кілька днів Степан сам зателефонував і зізнався, що гроші забрав він. У нього вже давно є інша жінка і нещодавно у них народилася дитина. Просив пробачити і не злитися. Потім батько особисто зателефонував і Юркові і так само просив прощення, пояснюючи, що у нього в житті так склалося. Пропонував відкласти весілля на рік, а за цей час він щось придумає.

Софія ледве все це пережила. Син як міг підтримував маму. Вони з Ганнусею вирішили не робити весілля, а просто розписатися. Батько на розпис не приїхав. У нього тепер були важливіші справи – в свої майже п’ятдесят, він знову став батьком.

Автор Олеся Біла.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page