fbpx
Життєві історії
Слова невістки мені дуже не сподобалися, але я знайшла в собі сили просто зібратися і піти. Не розумію, навіщо їй ще одна квартира, якщо в них є своє житло

Син привів дружину до себе додому, тепер невістка вирішила, що треба їм брати квартиру в кредит. Нам не зрозуміло її бажання, адже вони живуть у двокімнатній квартирі сина. Невістка каже, що думає про майбутнє, про сина.

Щось мені це не схоже на правду. Мені здається, що вона просто готує собі плацдарм для розлучення. Син в це не хоче вірити, але я вважаю, що все може бути.

Молоді вже п’ять років разом живуть, народили сина, йому зараз чотири роки, ходить в садок. Аня, невістка, спочатку дуже раділа, що у її чоловіка є своя квартира, сама вона з іншої області приїхала і до заміжжя знімала житло. Про іпотеку ні слова не говорилося, а тепер з декрету вийшла і вже другий рік ця іпотека у неї з вуст не сходить.

Синові ця квартира, де вони живуть, дісталася від моєї мами. Він тоді ще в школі вчився, коли її не стало. Ми з батьком її спочатку здавали, а коли син уже до вступу підійшов, зробили там ремонт, купили меблі і після поступлення вручили йому ключі. Квартира відразу була оформлена на нього одного.

Аня отримує не надто багато, але завжди є можливість піти на лікарняний. Питала у сина, чого вона не знайде кращу роботу, адже з дитиною можу допомогти я, все одно на пенсії, але він каже, що йому все одно, працює і добре. Основний годувальник в родині він.

– Навіщо їй зараз роботу іншу шукати? Грошей нам вистачає.

Ну я і не лізла, нехай самі розбираються. Тим більше, що жили вони насправді добре. Машину купили, у відпустку їздили двічі на рік, на собі не економили. Син насправді непогано отримує. Чого ще бажати?

Тому коли Аня почала заїкатися про іпотеку, здивувалися всі. Я не витримала, запитала, навіщо їй ще одна квартира. І так непогано живуть – квартира є, місця вистачить.

– Ну, квартира зайвою не буде. У нас син росте, нехай буде для нього квартира. Ми поки молоді, працюємо, є можливість купити житло. А потім невідомо, що буде.

– Так у мене квартира теж двокімнатна. Син у мене один, онук теж, їм після мене квартира і відійде, – здивувалася я. Невістка після цього якийсь час про іпотеку не починала розмови.

Але через кілька місяців знову завела цю розмову. Я тоді у них в гостях була, невістка знову знайшла якесь дуже вигідну пропозицію і агітувала сина за іпотеку.

– Дивись, тут умови просто шикарні, краще ми не знайдемо. Давай візьмемо, поки є можливість?

– Що тобі спокійно не живеться? Дах над головою є, мати на внука квартиру відпише, все добре. Що знову за новини? – запитав син.

– Це у вас все добре, а у мене свого нічого немає! За стільки років шлюбу я все одно не відчуваю себе тут господинею! Та й з приводу квартири синові – це ще вилами по воді писано. Захоче мама, перепише вона квартиру на якийсь притулок або на сусідку, ось і вся твоя спадщина! Я думаю про майбутнє, а ти далі свого носа нічого не бачиш!

Слова невістки мені дуже не сподобалися, але я знайшла в собі сили просто зібрати онука і піти, хоча на мові багато чого крутилося. Бач, яка жвава, про майбутнє вона думає. Про себе вона думає! У разі розлучення доведеться назад до батьків їхати, а тут куплять спільне майно, та щось зачепить собі.

Хитра, сама вона копійки отримує, які на себе ж і витрачає, а іпотеку буде тягнути син, щоб потім вона могла квартиру поділити, нажито адже в законному шлюбі.

Ставлення до Ані у мене змінилося, спілкуватися з нею я не хочу, в кожному її вчинку і слові тепер подвійне дно бачиться. А ще все не можу вирішити, говорити про свої підозри синові чи ні. Ніби як і лізти не хочеться, але з іншого боку, тема серйозна.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page