Він хотів відвідати Гріб Господній, Стіну плачу, місцеві храми. Та не судилося. 43-річний чоловік втрапив у камеру. Окрім нього, там було ще сім затриманих – грузини, молдавани, росіяни, українці, пише газета Експрес.
Ми знайшли безпосереднього свідка цієї історії, людину, яка була у складі туристичної групи. Чоловік досі відходить від шоку. Розповідає: за порадою товариша, звернувся до туристичної агенції, замовив паломницький тур святими місцями в Ізраїлі.
“Директор агенції розповіла умови туру, тривалість, ціну. Коштувала подорож загалом 750 доларів, – розповідає Володимир Шиверський, – О 9.50 ми вилетіли групою із 63 чоловік з аеропорту “Бориспіль” до Ізраїлю. Уже там, на паспортному контролі з групи 23 (за даними агентства – 15) людей не пропустили. Мовляв, ми не паломники. Та конкретно нічого не пояснювали. Знаю, що пропустили священика, може, тому, що був у рясі.
Після 12-ти годин перебування в аеропорті Бен Гуріон усіх нас, наче злочинців, спецавтобусом повезли до справжньої в’язниці. Там залишили ночувати. Наші речі забрали, а нас закинули в камеру. Умови жахливі: вибиті вікна, не було білизни чи інших речей. Видали по одному холодному хот-догу за добу… Жах! Люди не розуміли, чому вони тут. Наступного дня нас тим же спецавтобусом підвезли до трапу літака і без паспортів посадили в літак. У аєропорті Бориспіль прикордонники повернули паспорти (до цього вони були у пілота) і побажали щасливої дороги”.
Наступного дня розлючений чоловік пішов у агенцію – вимагати пояснень. Там повідомили, що директор на лікарняному. Через кілька днів із директоркою таки поговорив. “Виявилося, що вони можуть повернути лише 50 доларів, які, буцімто, були чайовими для водія і гіда. В офісі в той день було людно і шумно. Повно людей чекали на аудиєнцію до директора. Як дізнався пізніше, це повернуті люди з групи, яка летіла уже після мене. Всі гуртом писали заяви до консула, МЗС, до Президента і прем’єра. Я теж це зробив. Та мені відповіли, що будь-які дії треба робити тільки з адвокатом. Місцева прокуратура порадила звернутись до суду. Я вже написав заяву в Генеральну Прокуратуру України”.
У туристичному агентстві запевняють, що про сумні наслідки клієнта попереджали. І у тому, що гроші викинуті на вітер, їхньої провини нема.
“Ми організовуємо поїздки на Святу Землю, забезпечуємо авіаперельотом, проживанням в готелі та екскурсійними програмами. Однак, у всіх договорах вказано, що туроператор не несе відповідальність за дії міграційної служби Ізраїлю. Також не повертаємо кошти у таких випадках, – говорить Віталій Кулик, старший менеджер компанії.
Стосовно випадку з паном Шиверським, то, за нашими даними в Україну з Ізраїля тоді повернули 15 осіб, а не 23. Їх тримали не у в’язниці. А у спеціальному пункті, де вони чекали на зворотній літак. Ці приміщення належать міграційній службі безпеки аеропорту Бен Гуріон”. Як пояснюють в агентстві, причин такого інциденту може бути багато. Та ось пана Володимира мало це хвилює. Він же не терорист, не їхав на заробітки, лише хотів помолитися. Та замість пізнавальної подорожі втратив 700 доларів. І отримав гору приниження. Цікаво, чому у цю ситуацію досі не втрутилось українське міністерство закордонних справ?
Читайте також: СПОВІДЬ ЗАРОБІТЧАНКИ: ГОСПОДИНЯ НIБИ “НЕНАРОКОМ” ЗАЛИШАЛА ПIД ЛIЖКОМ ЗОЛОТI ПРИКРАСИ
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться