Ще дуже давно, у моєму ранньому дитинстві мені і моїй сестрі мама сказала, що коли ми йдемо у чужу хату, то маємо нічого не чути і нічого не бачити, бо якщо людина запрошує до себе додому, то вона довіряє нам, тому потім щось розповідати комусь не потрібно, це не гарно.
Сенс, напевно, всім зрозумілий: старайся не помічати недоліки в будинку, куди тебе запросили, а якщо побачив їх – не бери до уваги, бо кожна людина живе так, як їй зручно. Ми з сестрою зрозуміли сенс цієї фрази і намагалися завжди робити так, як нас вчила наша мама, коли це було потрібно.
Цю, досить таки суттєву і в наш час, приказку ми передали і своїм дітям. До речі, це стосувалося не тільки чужого будинку, а й сімейних відносин, що не можна сміття з хати виносити.
У мене два сини і дочка, старший син уже одружився. При знайомстві з його нареченою я насторожилася, все ж трохи розбираюся в людях: така вся з себе позитивна дівчинка, аж занадто добра, на правду щось зовсім не схоже. Але щось у ній все одно не так, не могла зрозуміти – що саме, але дивною вона мені показалася ще відразу. Таким як вона чомусь хочеться довіритися, але все одно відчуваєш себе якось не дуже добре.
Син ще до весілля часто приводив наречену в наш будинок, тільки тоді вона не була ще присвячена у всі наші сімейні таємниці. Тільки після весілля невістка стала брати участь у всіх наших сімейних посиденьках та святкуваннях, де ми щиро розповідали одне одним свої сімейні таємниці, проблеми та секрети.
Місто у нас невелике. Ну не те, звичайно, щоб всі одне одного знали, але чутки розлітаються швидко і до тебе ж повертаються, і найгірше, коли в зміненому не в кращому вигляді. Саме тому ми не розповідали ніколи нікому далі своєї сім’ї, все, що довіряли виключно лише один одному.
Але тепер уже все по-іншому: наші, навіть найпотаємніші таємниці пів міста вже знає – невістка постаралася, виявилося, у неї це дуже добре виходить. Сиділа серед нас, слухала все, шкодувала родичів, підтакувала, збирала інформацію і тут же її усім стороннім людям розповідала. Все розповіла: у кого які кредити із заборгованістю, у кого з ким роман, хто що купив та за скільки грошей і інше. Я рідні ще до цього трохи щось говорила, що я б не довіряла поки б своїй невістці Катерині, але мене не слухали рідні, у нас всі дуже довірливі, не вірять вони в те, що близька людина може ось так себе недобре повести.
І якби плітки були нешкідливі, але Катерина ж ще й накрутити любить, щось своє додумати, прикрасити. З чогось вона вирішила, що моя дочка збирається вийти заміж за чоловіка, який живе в столиці, мовляв, заради столичної прописки, і вже збирає речі, готується до одруження, а потім залишить його і їй частина його майна залишиться, бо він людина заможна. Але правда в тому, що донька просто зустрічається в столиці з хлопцем, поки мови взагалі про одруження у них немає. І вона розповідає усім людям таку неправду в цьому роді.
Своїми плітками Катерина вже почала псувати життя іншим: моя самотня сестра зустрічається з чоловіком, у нього є своя сім’я, ми ніколи нікому про це не розповідали, про це лише наша родина знає. Вже років 7, це була наша сімейна таємниця. Знаю, недобре це, але так життя склалося. Серед рідні це знали, всі навіть були знайомі з цим чоловіком. Ось так, на одному з наших сімейних посиденьок сестра прийшла з ним і невістка дуже здивувалася: він виявився колегою її батька. Ми хором її просили, щоб вона мовчала і ніколи нікому нічого не розповідала, але про це через тиждень вже говорили всі ті, кому не лінь. Це було щось, всі хвилювалися, а з Катерини як з гуся вода. І ось так от – по дрібниці вона всім все розповідає. Таке враження, що прямо з порога – бабусям на лавочці все повідомляє.
Найцікавіше, що коли невістку питаєш: навіщо вона це робить, то Катерина дивиться просто сумними очима і говорить, що вона тут ні до чого. Але ж крім неї нікому, і всі наші секрети стали відомі багатьом людям, а ми цього дуже не хотіли. Тепер уже всім все відомо, перекручені факти про нашу сім’ю і рідню обговорюють всі навколишні.
Я сказала ще тоді синові, щоб більше на сімейні свята приходив сам, не брав з собою Катерину, так він ображається – вірить своїй дружині, що вона нікому нічого не розповідає.
Але я бачу, що все скоро дійде до того, що мого сина з його дружиною ніхто з нашої родини не запрошуватиме до себе в гості. Невістку вже змінити не можна, я це вже зрозуміла. А от як мені з сином поговорити, адже він мені зовсім не вірить, він не розуміє мене?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
