Наталя щиро кохала свого чоловіка та дуже раділа швидкому народженню їх дитяти.
Жінка завжди була хорошою господинею та старанно стежила за порядком в квартирі, а тепер просто була переповнена створенням сімейного затишку.
– Ну, хоча б перед появою на світ вашого дитяти, Юрко збирається повести тебе до РАЦСу? – в десятий раз запитала сестра Наталю.
– Ну яка вже різниця, і взагалі, навіщо на цьому зациклюватися, навіщо переконувати себе і інших, що це прямо так вже важливо в наші дні? – Наталя так і не зрозуміла. – Ми живемо в цивільному шлюбі вже майже шість років, скоро у нас з’явиться дитина, а наявність штампу в паспорті нічого не змінює абсолютно.
– Ти дуже помиляєшся, я тебе прошу, лише не кажи потім, що я тебе не попередила, якщо почнуться серйозні проблеми, але вже пізно можу бути, повір мені, – невдоволено буркнула Олеся своїй сестрі Наталі.
Мало того, що вона зовсім не розуміла такого потурання сестри, так ще й батьки дуже хвилювалася за сімейне життя доньки, яка досі жила в цивільному шлюбі.
Вони якось всі змирилися з рішенням Наталі та Сергія жити без офіційного оформлення своїх стосунків, але поява на світ їх дитяти все змінила і знову зробила питання їх шлюбу актуальним.
Тож, зрозуміло, родичі почали знову ці розмови, а жінка під їх переконаннями навіть вирішила обговорити це питання з власним чоловіком.
– Не зрозумійте мене неправильно, я не хочу вмовляти тебе, не хочу тиснути, але мої родичі цікавляться постійно у мене, чи хочемо ми одружуватися офіційно, щоб оформити свої стосунки, як усі люди, – обережно запитала Наталя.
– Ну, а яке це може бути весілля зараз? – обурився Сергій. – Ти збираєшся в стаціонар скоро через п’ять місяців та й тепер нам потрібно зібрати придане для дитини, а не думати про якісь там штампи в паспорті. – Коли з’явиться син, вже через рік можна буде влаштувати весілля та зібрати гостей. Але кому воно все це потрібно я не розумію, хіба родині твоїй лише.
– Але ж тобі не потрібно зараз влаштовувати банкет, а просто офіційно оформити наш шлюб, – запропонувала Наталя.
– Це не на часі зараз, та й взагалі, у нас буде найкраще весілля, на якому буде присутній мій син, – мрійливо міркував Сергій.
– Або донька, – в черговий раз потягнула його Наталя назад.
Насправді Сергій навіть не розглядав такий варіант й відчайдушно чекав сина. Вони навіть вирішили не дізнаватися буде хлопчик чи дівчинка завчасно, щоб потім був сюрприз.
Наталі було байдуже, адже вона вже любила малюка та мріяла, що він буде схожий на її чоловіка Сергія. А от сам Сергій мріяв про сина лише, а мама, в принципі, не цікавилася цією темою.
– Коли у тебе народиться онук, ми влаштуємо свято, – сказав Сергій мамі під час чергового візиту.
– Мій онук може бути тільки в разі вашого офіційного шлюбу між тобою і його матір’ю, – сказала мати.
– Яка різниця, зараз нікому немає діла до наявності штампа в паспорті, часи інші, – заперечив Сергій.
– Часи завжди одні й ті самі: є різниця між дружиною та співмешканкою, – сказала мати Сергія. – Поки що я не бачу особливого бажання, на жаль, з твого боку одружуватися з Наталкою, і зовсім не розумію, навіщо вам знадобилося починати цю тему з дитиною.
Наталі було неприємно слухати такі слова, так як вона вважала матір чоловіка вже своєю свекрухою і без весілля і спочатку дуже хотіла їй догодити в усьому.
Лише свекруха не дуже добре ставилася до Наталі, особливо, через те, що вона неофіційна дружина її сина, проходила повз неї, розмовляла холодно, мовляв, шлюб не офіційний, вони можуть собі в будь-який момент розбігтися, тому не стала прив’язуватися до Наталі і невісткою своєї її, особливо, так і не вважала.
Вона не вважала Наталю рівною собі й не сприймала її як частинку своєї сім’ї навіть після звістки про народження малюка.
– Чому ви так зі мною поводитеся? – Наталя якось не витримала після чергової неприємної сцени. – Я дружина твого сина, скоро у нас буде ваш онук або внучка, а всі ці роки ви бачили в мені лише ворога.
– Ти мені не ворог, але й не невістка, – відповіла мати Сергія. – Я не можу поважати співмешканку мого сина, а ти не його дружина за законом та перед Богом.
– Але ж проблема не в мені, ви це точно знаєте вже тепер, – виправдовувалася Наталя. – Я ніколи не була проти офіційного шлюбу з Сергієм і навіть зараз обговорювала цю тему з ним, тільки він постійно відкладає на потім.
– Якщо ти дозволила чоловікові неповагу до себе, то не потрібно зараз виправдовувати себе, – висловила свою думку мати Сергія.
– Але у нас є щирі почуття, сім’я, і ми добре живемо, не дивлячись на те, що чоловік поки не бажає розписуватися, – намагалася не плакати Наталя.
– Якщо ти сама нічого не розумієш, то мені нічого сказати більше тобі. Це все ілюзія, якщо чоловік хоче створити справжню сім’ю, то він це робить. І якщо він залишить лазівки для того, щоб піти, то народження дітей нічого не змінить. І ти мені будеш чужою людиною, якою й зараз є, – холодно сказала свекруха.
Після такого спілкування Наталі стало лише сумно. Останнім часом вона все частіше чує питання та різні коментарі з приводу відсутності офіційного шлюбу між нею і Сергієм. Після версії свекрухи жінці здалося, що Сергій обговорював цю тему з мамою і, можливо, вона мала рацію.
– Та не зважай ти зовсім на мамині слова, – ліниво виправдовувався потім Сергій. – Просто у вас з нею не найкращі стосунки і я не бачу сенсу обговорювати цю тему. Ми обов’язково розпишемся, але пізніше трішки, просто зачекай і ні на кого не зважай.
– Можливо, це варто зробити сьогодні, щоб ви з родичами перестали нас турбувати? – пояснювала Наталка.
– З’явиться в нас синочок, він трохи зміцніє, і у нас тут же буде весілля, – повторив й без того завчену фразу чоловік.
В дужі Наталя відчайдушно хотіла вірити, що все буде добре, і проблем не буде ніяких в їх сім’ї. Лише з кожним днем вона сама бачила все більшу проблему у відсутності офіційного шлюбу.
Попередні шість років цивільних відносин вона просто жила, вважала їх з Сергієм однією сім’єю і не звертала уваги на слова інших людей, а тепер хвилювалася чомусь найбільше та відчувала себе нещасливою.
– Якщо все так серйозно і ти вже так наполягаєш, давай вже швидше одружимося, – одного разу сказав Сергій і сердито кинув паспорт на стіл. – Подавай вже швидше заяву, лише не роби мені нерви. Ви вже набридли мені з цими претензіями.
Наталі було прикро через це, адже вона хотіла по-іншому, хотіла, щоб це було їх обох бажання, а не ось так, аби відчепитися. Вона мріяла, щоб все було красиво та радісно, а не в якості поступки їй.
Саме тому Наталя намагалася відігнати від себе негативні думки та думати лише про появу дитини і щось позитивне.
Батьки готувалися до появи дитини на світ, свекруха не проявляла особливого інтересу до цієї теми та трималася осторонь, займаючи вичікувальну позицію.
А сама Наталя відчайдушно хотіла вірити, що після народження дитини все зміниться в їх сім’ї а родині лише на краще, але насправді стало ще складніше.
– Я не був готовий зовсім до народження дочки, – невдоволено сказав Сергій Наталі по телефону. – Вибач, звісно, але мені потрібно трохи часу, щоб це усвідомити все та прийняти, як є.
– Але ж яка різниця, хлопчик це чи дівчинка, донечка чи синочок, головне, щоб дитина була здорова і щаслива поряд з мамою й татом, – плакала Наталя. – Ти полюбиш її з першого погляду.
– Я подзвоню тобі пізніше, – коротко сказав Сергій вимкнув телефон.
Наталя кілька днів чекала на дзвінок, але чоловік не дзвонив. З стаціонару її з немовлям забрали батьки і її сестра з родиною. Однак наприкінці фотосесії свекруха постала з кам’яним обличчям.
– У Сергія термінове відрядження, тому він повернеться згодом, – сухо сказала свекруха. – Це подарунок від мене на витрати на дитину, – і дала якийсь пакет.
– У Сергія дійсно настільки важливе відрядження, що він не зміг забрати дружину та дочку з стаціонару? – Тут же втрутилася мама Наталі, – прийнявши від свахи конверт з грошима.
Але свекруха, швидкими кроками, навіть не глянувши на онучку, розвернулася і пішла.
Родичі забрали Наталю з донькою в машину та відвезли додому. Особливого настрою на застілля не було ні в кого, тому батьки та сестра просто випили чаю, роздали подарунки і швидко розійшлися по домівках.
Молода мама залишилася з донькою, чекаючи на повернення тата додому. Сергій приїхав лише через три дні й повторив історію про термінове відрядження, глянувши на доньку.
– Вона наша дитина, і це найголовніше зараз, розумієш? Це твоє дитя, а ти її тато, – Наталя намагалася його навести на добрий шлях.
– не потрібно нічого пояснювати, — відмахнувся чоловік і пішов в іншу кімнату.
Наталя залишилася сидіти поруч з донечкою Мар’янкою, якій сама вибрала ім’я. Тепер вона і сама розуміла, що створити міцну сім’ю у них, швидше за все, не вийде та наявність або відсутність штампа в паспорті тут нічого не вирішує.
Виявляється, свекруха її мала рацію, а Сергій просто шукав лазівку для можливого відступу. Наталя пообіцяла собі більше не піднімати тему заміжжя та не змушувати Сергія проводити час з донькою, сподівалася, що він зміниться і вони ще будуть щасливими.
А в душі будувала сумні плани: за відсутності змін у поведінці чоловіка вона збиралася повернутися до батьків та жити далі заради дочки.
Через кілька місяців Наталя з донькою таки переїхали, Сергій їх не тримав, так як був вільною людиною, і тепер міг самостійно розпоряджатися своїм життям.
Наталя досі не розуміє в чому вона допустила помилку? Чи могла вона щось змінити і виправити, щоб зберегти сім’ю? Як ви ставитеся до цивільного шлюбу? В ситуації з чоловіком Наталі чи міг штамп в паспорті зберегти сім’ю?
Фото ілюстративне.
