Ми з дружиною прожили 20 років, а потім розійшлися. Причиною стала її недовіра до мене і ревність. Дружина постійно безпідставно звинувачувала мене в тому, що я їй зраджую, хоча в мене і в думках такого не було. Спочатку я на це не звертав уваги, адже вважав себе хорошим сім’янином. Але дружина постійно мене ревнувала і завжди картала.
Одного разу вона прийшла додому і сказала, що знайшла собі чоловіка, зрадила мені з ним, і тепер ми квити. Я не міг повірити своїм очам, вухам, взагалі не міг зрозуміти за що? Це для мене було справжнім потрясінням. Логіці це не піддавалося.
Тиждень ми з нею не розмовляли, а потім вона заявила, що знайшла саме того, з ким хоче прожити далі. А я тепер можу жити як жив – спокійно, не соромлячись, зустрічатися з іншими жінками.
Дружина просто зібрала свої речі і пішла. Нашій дочці було вже 16 років, і я запропонував їй залишитися зі мною. Попередив, що маму я ніколи не пробачу. Я не знав, хто цей чоловік, до якого пішла моя дружина, тому не хотів щоб моя дочка жила з ними.
Дочка мене послухала і залишилася зі мною, адже вона теж не очікувала такого від матері. Дружина пішла одна. Дочка ходила до неї в гості, вони навіть разом їздили відпочивати на море.
Судячи з фото, які викладала моя колишня дружина, вона була щаслива. А я жив 10 років, не розуміючи, за що вона зі мною так поступила.
Шість місяців тому дочка вийшла заміж. Я молодим подарував наш будинок, а сам придбав двокімнатну квартиру. І ось на весіллі вже ближче до кінцівці підійшла моя дочка і сказала, що нам треба поговорити. Ми вийшли на вулицю, подалі від галасливих гостей, і дочка почала говорити про колишню дружину.
Дочка розповіла мені, що мою колишню кинув її чоловік, він пішов до молодої, а вона залишилася одна. Дочка просила помиритися з мамою. Сказала, що все розуміє, що засуджує матір, але ще і шкодує. Їй довелося з’їхати від чоловіка, і тепер дочка зі своїм чоловіком допомагають оплачувати їй житло.
Дочка сказала, що її чоловікові все це не подобається, і що я заради неї міг би помиритися з матір’ю і забрати її до себе. Ще дочка сказала, що цим я допомагаю їй. Що вона впевнена, заради неї я погоджуся на все.
Мені було дуже прикро. Я їй нічого не відповів, а просто поїхав додому. Не чекав такого від дочки, вона така ж, як і її мати.
Через кілька днів дочка приїхала разом з колишньою дружиною. Та просила вибачення, сказала, що помилилася, що я для неї найдорожча людина. Я відповів, що я нічого не забув. Вона була щаслива всі 10 років, коли мені було настільки погано. Взагалі, як можна таке пробачити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
