Ще багато років тому працювала я з однією досить цікавою жінкою передпенсійного віку, Надією Сергіївною. Приємна в спілкуванні, розсудлива. Як колеги, ми з нею дуже добре ладнали. З нею завжди було про що поговорити, вона була, до того ж, досить розумною жінкою.
Єдине, що впадало у вічі, це те, що Надія Сергіївна ненавиділа свою невістку, Світлану. Вона мала єдиного сина, тому дуже багато надій покладала на нього, а тут така дружина йому дісталася. І не розумна, і не гарна, і господиня погана, а дітей виховувати вона взагалі не вміє, при такій матері бідні діти ростуть.
І так переконливо Надія Сергіївна все це мені розповідала, що я б і повірила, якби не дружила з цієї самої Світланою, її невісткою, і не бачила на власні очі її побут і сім’ю.
Тоді у багатьох дохід невеликий був, і у Світлани з чоловіком також: він звичайний робітник, а Світлана працює в бібліотеці.
Але діти, а у них було дві дівчинки, завжди доглянуті, в красивих сукнях. Світлана сама недоїсть, а дочкам завжди все найкраще купить.
Ділянка землі величезна у них була, овочі вони самі вирощували. Світлана після роботи дочок з садочка забирає, і на город бігом біжить працювати. Садить, полить, поливає. Чоловік теж іноді заходив, брехати не буду, допомагав навесні землю перекопувати. Ну а далі Світлана вже сама. Город – це жіноча справа.
Але Світлана не ображалася, навіть не думала про це. Навпаки, чоловіка любила, захоплювалася і догодити старалася.
Вдома завжди чистота, підлогу щовечора мила. В обід за продуктами бігала по навколишніх магазинах, встигала їх додому віднести, а вранці готувала на весь день свіжу їжу.
Як вона все встигала, я завжди дивувалася цьому.
Але було і ще дещо: в суботу-неділю вирушали вони до Надії Сергіївни допомагати. Чоловік в свої вихідні до матері один не їздив.
Вже не знаю, як вона їх переконала, що немічна і хвора. На роботі сама шафи переставляла, а вдома звалила все господарство на Світлану і тільки вказівки роздавала.
Ось приїдуть вони, Світлана відразу в город йде і працювати починає, а сина свого матуся перед телевізором садовить. Втомився синочок за робочий тиждень, відпочиває, рідненький.
А Світлана на сонці зігнута кілька годин провозиться, що тиск скаче до серйозних значень, а Надія Сергіївна лише відмахується і твердить, що Світлана вигадує.
Іноді мені навіть здавалося, що спеціально вона город великий такий тримає, щоб невістці життя максимально ускладнити. Стільки картоплі і огірків і трьом не з’їсти, не те, що одній. А невістка постійно спину гне на чужій землі.
Намагалася я Надію Сергіївну присоромити на роботі, да та тільки сміялася і говорила, що невістка ще молода і здорова, нехай працює, вона їй хорошого чоловіка виростила. А головна мрія моєї колеги, щоб син розлучився з дружиною. І синові своєму вона постійно тільки це й говоре, яка у нього дружина, недоглянута і простачка.
Я в глибині душі згодна була: моїй подрузі Світлані зовсім інший чоловік потрібен. Господарський, сильний, який буде їй опорою, а не цей ледар, мамин синочок.
Потім я на іншу роботу пішла і з Надією Сергіївною спілкуватися перестала. А нещодавно дізналася, що так сталося, як вона мріяла. Її син розлучився. Сказав, що жив з дружиною тільки через дочок, а раз вони тепер виросли, не хоче він більше приховувати своїх почуттів. Зустрів, мовляв, справжню любов.
Та й пішов не по-людськи: почав майно відбирати. Машину, на Світланин кредит куплену, на матір свою ще заздалегідь записав. Квартиру, яку ще десять років тому купили, половина теж Надії Сергіївни, як виявилося, не дивлячись на наявність у сина двох доньок.
Гроші, які Світлана з чоловіком збирали на відпочинок, навчання та весілля доньок, лежать на рахунку свекрухи. Таке враження, що вони готувалися заздалегідь до розлучення.
Світлана, яка дуже журилася після розлучення, постійно намагалася залишити все чоловікові і поїхати до батьків, та ми не дали. Їй допомогли друзі квартиру відстояти, в обмін на машину і внесок.
Я не можу сказати, що у Світлани добре склалося життя. Але не гірше ніж вона жила раніше, коли працювала для всіх, а її зовсім не цінували. У вільний час квіти садить. А нещодавно познайомилася з чоловіком, каже, що добра та чуйна людина. Я незнаю, як в них далі складеться життя, але у неї з’явився шанс змінити його на краще.
А днями я зустріла Надію Сергіївну. Тягла сама з магазину сумку з продуктами. Вирішила допомогти їй, до будинку провести.
Вона зраділа, одну сумку мені вручила, і ми пішли помаленьку. Всю дорогу вона мені на нову невістку скаржиться.
Не те що Світлана, ця жінка її сина на хорошу роботу погнала, а свекрусі місце показала, сказала, що не збирається на неї горбатитися, щоб вона синові не телефонувала і не надокучала. Сказала:
– Потрібен город, працюй там сама, до мене не лізь!
І в будинку у свекрухи теж відмовилася наймитувати, навіть продукти не купує. Лише на свята, для годиться, носа покаже, а потім пів року не являється і чоловіка не пускає.
У вихідні по салонах ходить, масаж, процедури там всякі. Відпочиває. А Надія Сергієвна вже по-справжньому хворіти почала, важко і в магазин вийти, і навіть супу зварити.
Недобре, звичайно, насміхатися над людиною похилого віку, але не втрималася я. Кажу:
– Ну що, раді, мабуть, що від Світлани тоді позбулися, Надіє Сергієвно? Та ще й грошики, нею зароблені, прихопили собі, ото обвели навкруг пальця жінку.
Розлютилася вона не на жарт, сумку у мене вирвала і ледве-ледве пішла далі одна.
І ось стою, дивлюся услід і не знаю – жаліти мені її чи ні.
З одного боку – поплатилася за ставлення до своєї невістки, Світлани, а вона була дуже доброю людиною. А з іншого – кожна мати хоче щастя своїй дитині. Просто розуміє його по-своєму.
Але найбільше мені шкода Світлану, у неї було нелегке життя, хоча намагалася всім догодити, ніхто цього не помічав. Ще й в кінці сама з дітьми залишилася.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – bloknotum.ru
