fbpx
Життєві історії
Щосвята, коли ми збираємося у моєї свекрухи вдома, я постійно купую дітям сестри мого чоловіка якісь подарунки, а Дмитро дає їм по 100 гривень. А Оксана моїй дитині жодного разу й цукерку в руки не дала. Я багато років мовчала, бо вони одна родина. А нещодавно чоловік повідомив, що забере свою маму з батьком жити до нас, бо вони свою трикімнатну квартиру оформляють на доньку

Сюди пишу просто щоб отримати пораду, бо в такій ситуації, в якій я опинилася зараз ще ніколи не була. Непроста склалася ситуація, і я не знаю, як бути, щоб не зіпсувати усі відносини в нашій родині.

Мій чоловік з багатодітної сім’ї. Він – старший. У нього є 2 брата і молодша сестра. Його мати Олена Сергіївна так хотіла дівчинку, що народжувала поки не стала мамою донечки.

Коли я виходила заміж за Дмитра, то думала, що старший брат з великої родини – особливо відповідальний, і максимально готовий і розуміє, що таке сім’я. І в цьому я не помилилася, за винятком одного нюансу. Вся сім’я дуже любить свою молодшу сестру Оксану. Мати ще з самого раннього дитинства привчила всіх синів, що щастя і благополуччя Оксани – це основне завдання їх усіх: і батьків, і братів.

Коли я виходила заміж, Оксані було 10 років, і ця опіка виглядала дуже цікавою, але я все розуміла, бо Оксанка тоді була ще зовсім дитям. А ось через 5 років почалися непрості труднощі, які відбилися і на нашій родині.

Оксана зовсім не хотіла вчитися, постійно проводила час з друзями, вічно потрапляла в якісь ситуації, і потім потрібно було їй допомагати. І вона, без докорів сумління, дзвонила комусь із братів і просила допомоги. І так було завжди.

Звичайно, першим в цьому списку був старший брат, мій чоловік Дмитро. І ось, чоловік , навіть серед ночі, збирався за першим дзвінком Оксани і їхав її виручати. Я тоді думала – ну нічого, підросте, стане розумнішою – і все прийде в норму. Як би не так, на жаль, нічого зовсім не мінялося.

Скоро Оксана зібралася заміж, і її весілля повинні були сплатити брати – адже у Олени Сергіївни немає таких грошей. А старший брат, природно, повинен вкластися у весілля сестри більше всіх. Ну добре. Вийшла вона заміж. У Олени Сергівни трикімнатна квартира, і вони спочатку жили з нею. Але, зі своєю мамою Оксана не вжилася – і вони пішли на орендоване житло.

Потім у них народилася дитина, потім друга, потім новий чоловік і, знову 2 малюка, усім на привеликий подив. Оксана все своє життя звикла до того, що їй усі все щось винні, тепер вона все думає, що і її дітям усі щось винні.

Збираємося у Олени Сергіївни на якесь сімейне свято – я купую племінникам подарунки і солодощі, а вона, хоч би раз, щось купила моїй дитині, жодного разу моїй дитині в руки навіть цукерку не дала. Ну і добре. А недавно вони з мамою придумали, що батьки повинні жити зі старшим сином, тобто з моїм Дмитром, так належить, а квартиру треба віддати молодшій дитині – Оксані. І, найсумніше для мене те, що чоловік – не проти.

У нас двокімнатна квартира, і одна дитина. Ця квартира подарована нам моїми батьками, але свекруха вважає, що син за 20 років шлюбу зі мною – її повноправний власник і господар тут теж.

Одна кімната у нашій квартирі наша, друга – сина. Так, син скоро поїде вчитися, але він же буде приїжджати. І куди? До бабусі з дідусем в кімнату? Вони мені вже щодня тільки ведкть розмови про їх нещасливу Оксану. Але в чому я винна, чому я маю дбати про неї, чому маю брати до себе жити батьків чоловіка, коли у них є велика простора квартира? Нехай собі живуть зі своєю донькою. Дмитра я щиро кохаю, він хороша людина, розлучатися не хочу, але і зі свекрами разом жити не хочу теж. Що робити? Як вийти з цієї ситуації, щоб вони усі на мене не ображалися.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ukrainer.

facebook