– Щось сталося мамо? Чого ти дзвониш? – перелякано питає син, коли побачив, що я йому телефоную.
Перед тим я довго я дивилася в вікно, після того, як новин по телевізору наслухалася. А потім таки наважилася на дуже важливий крок – взяла телефон і набрала сина.
– Привіт, сину, нічого не сталося, просто захотілося почути твій голос, – кажу і від хвилювання ледь сама не плачу.
Мені 62 роки. Останніх 11 років я не спілкувалася з своїм сином. А зараз я собі подумала, що так і час невеселий і важкий, щоб ще з рідними дітьми в неприязні бути.
Своїх дітей я ростила, як мені здавалося, правильно. От тільки ми з чоловіком жили небагато, тому і дітям своїм не могли нічого дати.
А син хотів завжди більшого. Він спробував організувати власний бізнес, але замість прибутків, він вліз лише в борги.
Ситуація була доволі критична, врятували його батьки дівчини, з якою син зустрічався. Свати дали кілька тисяч доларів, щоб сплатити борг Вадима. В підсумку, син одружився з Ольгою.
Невістка мені подобалася, дуже хороша дівчина, і сина мого любила. Свати їм квартиру свою віддали, бо вони самі в Америці жили.
Так що у сина, начебто, все налагодилося. І в дочки, теж все склалося дуже добре, вона вийшла заміж і з чоловіком виїхала в Канаду.
Радіти мені довго не вийшло, бо син таке вчудив, що ні в які рамки не не вкладалося. Він лишив Олю, і знайшов собі розлучену жінку з дитиною, яка йому дитину народила.
З першою дружиною він прожив 10 років, але дітей у них не було. А тут дитина.
– Мамо, я хочу батьком бути, – виправдовувався син.
– Але ж Ольга і її батьки тебе практично врятували. Як я тепер сватам в очі буду дивитися? – питаю.
Я усіма силами намагалася відговорити сина від необдуманого вчинку, але там була дитина, тому він таки пішов з сімʼї.
В знак протесту я перестала з ним спілкуватися, і внука свого не бачила, хоча Вадим мене і кликав, коли у нього син народився.
Потім і другий внук у мене зʼявився, але я не зраджувала своїм переконанням – та жінка забрала мого сина з сімʼї, тому я не хочу бачити ні її саму, ні її дітей.
– Мамо, це твої внуки, і вони потребують бабусі, – син робив спроби помиритися, але я його не слухала. Я підтримувала звʼязки з першою невісткою, всі свята разом з нею проводила.
Ольга в глибині душі сподівалася, що Вадим ще повернеться до неї, тому весь цей час вона не заводила жодних стосунків. Найцікавіше, що вона готова була йому все пробачити – і борг перед її батьками, і зраду.
Я сина практично викреслила з свого життя, адже не могла змиритися з його вчинком.
Моя дочка нещодавно мені повідомила, що вони залишаються в Канаді, додому не планують повертатися, тому зять навіть квартиру тут продав.
І я раптом усвідомила, що якщо дочка не повернеться, то я залишаюся сама. Час непевний, зараз багато болю і багато втрат, а я через свої упередження сама себе на багато років позбавила можливості спілкуватися з рідною дитиною.
Тому я і наважилася зробити перший крок. Подзвонила, запитала чи вони вдома, а потім з гостинцями і подарунками для внуків я до них поїхала.
Важко було наважитися на цей крок, довелося переступити через свої упередження і свою гординю, але воно того варте, бо я дуже скучила за спілкуванням з рідними людьми.
В цій ситуації мене хвилює лише одне питання, чи не розцінить перша невістка цей мій крок як те, що і я її зрадила? Мені її дуже шкода, але син є син. А ви як вважаєте?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
