Щось наша Анна останнім часом наче розцвіла. Зізнавайся, у тебе хтось є, з ким це ти так мило щодня щебечеш по телефону? – у подруг-заробітчанок нараз з’явилося багато запитань до Анни. Усі вирішили, що у неї з’явився кавалер. В неділю в парку на Ребібії, як завжди, було людно. Заробітчанки тут збираються у свій вихідний, щоб трохи відпочити, а також поговорити. Анна змінилася останнім часом, і всі це помітили, але сама жінка мовчала, не хотіла зізнаватися, що насправді відбувається в її житті

– Щось наша Анна останнім часом наче розцвіла. Зізнавайся, у тебе хтось є, з ким це ти так мило щодня щебечеш по телефону? – у подруг-заробітчанок нараз з’явилося багато запитань до Анни. Усі вирішили, що у неї з’явився кавалер.

В неділю в парку на Ребібії, як завжди, було людно. Заробітчанки тут збираються у свій вихідний, щоб трохи відпочити, а також поговорити. Анна змінилася останнім часом, і всі це помітили, але сама жінка мовчала, не хотіла зізнаватися, що насправді відбувається в її житті.

Анна з самого початку викликала у всіх заробітчанок подив, адже вона чи не єдина з них, у кого є добрий і хазяйновитий чоловік, який вдома чекає на дружину. Тому ніхто не міг зрозуміти, з якої причини Анна подалася на заробітки. Адже у неї, на відміну від інших, все добре.

Тут, як правило, жінки або розлучені, або вдови, або у когось чоловік пішов до іншої, от вони від безвиході і стали заробітчанками. А у Анни зовсім протилежна ситуація – є чоловік, є гарний дім, син уже окремо намістився, то ж що змусило її стати заробітчанкою, нікому було невідомо.

В Італії Анна не довго, всього чотири роки. Поїхала вона з тієї причини, що ремонт капітальний в будинку хотіла зробити, щоб все було модно, сучасно, а таких грошей у неї не було. Домовилися з чоловіком, що поїде на рік-півтора, заробить на ремонт, і повернеться додому.

Проте, так не сталося, як то кажуть – заробітки затягують. Ремонт в будинку чоловік зробив швидко, з грошима дружини і своїми зусиллями, бо дуже хотів щоб Анна додому поверталася. Та Анна приїхала у відпустку, глянула на все, і замість того, щоб радіти, що у них все так гарно з будинком вийшло, вона сказала, що треба ще огорожу зробити, тому вона повертається на заробітки.

До того ж, у Анни з’явилася гарна робота, про яку можна лише мріяти, вона стала доглядати 93-річного італійця Ауреліо, який ставився до неї як до доньки рідної. Більшу частину роботи він робив сам, а в її обов’язки входило прибирання і готування, а також вони з Ауреліо багато говорили.

Літній італієць її з самого початку дуже здивував, він жив сам в своєму будинку, його дружини не стало ще 8 років тому, він за нею неабияк сумував.

– Анно, а чого ти поїхала від чоловіка? Чого тобі не вистачало? – якось запитав Ауреліо.

Заробітчанка чесно йому відповіла, що хотіла зробити в будинку капітальний ремонт, а тепер і огорожу поправити.

– Та хіба ж в огорожі і в ремонті щастя? Ми не вічні, я би зараз багато чого віддав, щоб моя Ребека знову була поруч зі мною, – сказав Ауреліо і опустив голову.

Анні від цих слів Ауреліо і справді стало не по собі. Вона давно зауважила, настільки різні погляди на життя у них. Тут, в Італії, ніхто не вкладається в ремонти і в паркани, в домі можуть бути старі меблі і дуже старі занавіски, але літні люди намагаються подорожувати, щоб світ побачити, і як правило, чоловік і дружина завжди разом, навіть за ручку тримаються.

А у нас, виросли діти – треба про них дбати, квартирами-машинами забезпечити, і собі дім збудувати кращий ніж у сусіда, а все це огорожею величезною огородити, щоб сусіди до тебе не заглядали. Про відпочинок точно не йдеться.

– Скільки тобі ще треба грошей на ту огорожу? Давай я тобі подарую ще дві тисячі євро, і їдь додому, до чоловіка, поки ще не пізно, – запропонував Ауреліо.

Анна не знала, що йому відповісти, але тут задзвонив телефон, на екрані висвітилося – чоловік.

– Анно, як ти? Ти не голодна? У тебе все добре? Повертайся додому, зробимо ми ту огорожу якось. Коли ж ти, нарешті, зрозумієш, що не в ній щастя? Побути хочу з тобою, до сина в гості поїдемо, там внуки без тебе підростають.

Чоловік говорив, а Анна від його слів розцвітала. Вона розуміла, що не гроші для чоловіка важливі, а вона сама, і це найголовніше.

Поставила Анна слухавку і стала збиратися. Вона вирішила, що повертається додому, адже головне не будинок і огорожа, головне – встигнути пожити в тому, що є, встигнути набутися з рідними людьми, бо життя і справді таке коротке.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page