fbpx
Життєві історії
Щороку Новий рік свекруха відзначає у нас, мовляв, це сімейне свято і треба бути разом. Нещодавно приїжджала з села моя мама, всі за столом сиділи і мама запитала про Новий рік, де ми будемо зустрічати. Я відповіла, що не знаю, а свекруха її швидко відшила. Мені прикро за маму – чому свекруха вважає, що тільки вона є для нас рідною, а моя мама – ні

На Новий рік у мене все просто – всі останні п’ять років нудно і одноманітно. Вдома, з чоловіком, свекрухою і дітьми. Їх троє – 10 років, 5 років і 1,5 року.

Раніше ми весело відзначали це свято, а тепер все проходить щороку одноманітно. Звичайно, подарунки дітям, і один одному. Строго о 20:00 за стіл. Так моя улюблена свекруха велить. Вона завжди поспішає. З нами вона не живе, приїжджає з іншого міста. О 21:00 всі наїлися, до 23:00 плавно заснули. О 23:45 дзвонить будильник. Зустріли Новий рік, подивилися телевізор годинку і спати.

Мені вже набридло так святкувати. Я б і сама покликала молодь. Так у деяких дітки народилися, маленькі зовсім, не прийдуть. У кого-то горе або їдуть на свята.

Загалом, у нас завжди лише один варіант – зустрічати Новий рік зі свекрухою. Про інші варіанти чоловік навіть слухати не хоче. Свекруха жінка самотня. Їй 52 роки.

Подруги є, сестри, брати. Нещодавно приїжджала моя мама, всі за столом сиділи. Мама запитала про Новий рік, де ми будемо зустрічати. Я відповіла, що не знаю. Свекруха сказала: «Взагалі-то Новий рік – це сімейне свято».

Мама моя з вітчимом в селі живуть. Новий рік завжди удвох. Хоча у мами є я і сестра. Вона незаміжня, тому з подругами Новий рік зустрічає. І у вітчима троє дітей – два сина одружених і дочка незаміжня. Але ніхто не їде до них на це свято. Приїжджають після першого січня вітати.

І ось у мене в цьому році якесь дивне бажання – не хочу я вдома. Не хочу зі свекрухою. Але варіантів немає. Є один – поїхати до моєї мами. Чоловікові знаю, не сподобається. У мене вже і готова відповідь є: «Я з твоєю мамою 5 років поспіль зустрічаю, тепер давай ти з моєю».

Але і якось його маму образити не хочеться. Не скажу, що у нас хороші відносини. Всяке було. Вона нам допомагає, але вона дуже своєрідна людина, постійно вимагає уваги до себе.

Свекруха дуже ревнує онуків до моєї мами. Втручається у всі наші справи. В курсі всього: якого кольору у мене манікюр, що я дарую в школу і садок в подарунок на свято. Їй синочок все доповідає. І такого дуже багато.

Я зі своєю мамою не говорила ще. Боюся дати надію і її засмутити. Хочу до них поїхати. Природно, я вдома приготую і з собою все візьму. І їй так легше і мені.

Думаю, треба б і свекруху з собою взяти. Мама її теж завжди кличе. Щоб вона одна не сиділа. Інакше чоловік весь вечір сидітиме в поганому настрої.

З кожним роком я все більше відчуваю, що ми свекрусі приділяємо більше уваги, а мою маму відсуваємо на задній план. Але це ж моя мама. І вона теж моя сім’я. Але чомусь свекруха вважає, що мама моя – це не сім’я вже. А тільки вона для нас рідна.

Мені здається, що вже давно пора ламати ці традиції і до сімейних свят активно залучати і мою маму також.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page