Щороку на усі великі свята ми усією нашою родиною збиралися усі разом у нашої бабусі.
Це вже була наша найкраща сімейна традиція у нас багато років, ми звикли до неї.
Але, якщо в деяких родинах від цього віє лише позитивом, добром і гарними родинними відносинами, то у нас, на жаль, такого немає і мені, щиро кажучи дуже прикро визнавати все це.
Незважаючи на те, що ми завжди у ці святкові дні, коли зустрічалися, були разом, у нас в родині дуже недобрі відносини.
У нас немає якогось тепла чи взаєморозуміння, хоча ми посміхаємося одне одному і робимо вигляд, що все добре у нас.
Я не раз своїй мамі говорила, що не хочу з родиною збиратися на посиденьки у ці дні.
Пояснювала, що краще б я це свято провела вдома зі своїми батьками у затишку і з хорошим настроєм.
Але мама не розділяла моєї думки, хоча й сама не дуже хотіла йти до родини на свято.
Але вона мені казала завжди, що бабуся образиться, тому і їй і мені потрібно бути присутніми там.
Загалом так було багато років, коли ми всі збиралися в бабусі.
А потім бабуся зовсім постаріла, не могла нічого робити вдома сама, важко вже все їй давалося.
Тому ми з мамою врешті вирішили забрати її до себе, хоча в неї ще були син і донька, але вони навіть не планували забрати стареньку до себе, знаходили якісь виправдання для цього.
Відтоді, як бабуся стала жити в нас, вся родина постійно збирається тепер в нас на свята, хоча ми нікого не запрошуємо, мовляв, вони йдуть не до нас, а до бабусі.
Але ні тітка зі своєю родиною, ні дядько ніколи нічого не приносять з собою, ніколи не приготують щось, вони вважають, що прийшли до бабусі, хоча це наш дім.
На ці свята нам з мамою вдвох доводиться все готувати самим, щоб усіх нагодувати, а поїсти вони усі люблять добре, ще й з ночівлею залишаються постійно у нас.
Родичі приходять, шепочуться постійно: то в нас брудно, то посуд немитий, то пил скрізь, то за бабусею дивимося погано.
Але це не правда, ми любимо бабусю і добре за нею доглядаємо, вона щаслива у нас.
Ще б кожному таку старість.
Мене так втомили ці посиденьки, я взагалі сказала мамі, що більше не хочу бачити родину в нашому домі, адже від того ми нічого хорошого не маємо, крім того, що готуємо, витрачаємо багато грошей своїх, а нас ще й докоряють в усьому.
А мама не знає, як їй правильно вчинити: якщо відмовить родичам в гостині, то бабуся не бачитиме їх, але, які б вони не були, інших рідних людей у неї немає, бабуся звикла, кожне свято чекає гостей.
А я втомилася від цього і маму свою шкода.
Чому ми їх маємо годувати постійно?
Як нам спекатися ті родинні посиденьки?
Як сказати родичам, щоб не приходили до нас і не ображалися на мене з мамою?
Фото ілюстративне.