Мені 44 роки, у мене є сестра Галина, яка старша за мене на три роки. І зараз мені дуже прикро тому, що ми з сестрою живемо наче чужі люди.
Ми обидві вийшли заміж доволі рано, можливо саме це і стало причиною того, що ми з Галиною перестали спілкуватися.
Сестра вийшла заміж за хлопця з нашого села, Остап старший за неї на сім років. Чоловік він хазяйновитий, сестрі пощастило.
Відразу після весілля Галина переїхала до свого чоловіка, який жив з батьками.
Остап наполіг на тому, щоб батьки відразу віддали частку сестри.
Тоді мама з татом переписали на Галину будинок нашої бабусі. Сестра відразу його продала.
У шлюбі у них з Остапом народилося дві доньки. Галину поглинуло материнство і сімейні турботи. Відколи вона вийшла заміж, вона перестала з нами спілкуватися.
А потім і я вийшла заміж. І теж пішла жити до чоловіка і його мами. У нас народилося двоє синів.
Робити як сестра я не стала, ні про яку свою частку я не питала, просто жила у свекрухи.
Я намагалася жити з нею дружно, хоча часто траплялися і гострі кути, але нам вдавалося їх обходити.
До батьків я приїжджала часто, і досі приїжджаю, вони вже на пенсії, їм потрібна і допомога, і спілкування.
А от сестра з чоловіком у наших батьків буває кілька разів на рік – по великих святах.
Але на свої сімейні свята вона нас чомусь не кличе, крім весіль, в обох племінниць на весіллі ми були.
А все інше обходиться без нас. І я не розумію, чому так відбувається.
Чому Галина не запрошує ні батьків, ні мене, чому уникає спілкування з найріднішими людьми?
Щоразу на свій день народження я запрошую сестру до себе, але вона постійно знаходить відмовки, щоб не прийти.
Не можу зрозуміти, що сталося, чому вона себе так поводить.
А цього року в січні у неї був день народження, і хоч мене не кликали, я зібралася, поставила в конверт тисячу гривень, і пішла до сестри в гості.
Не була я в неї років десять. Галина здивувалася, але запросила мене зайти, пригостила чаєм з випічкою.
Я тоді запитала її прямо, що сталося, чому вона нас уникає.
А вона мені відповіла, що образилася, бо мама переписала свій будинок на мене, а треба було порівну ділити.
Я нагадала Галині про бабусин будинок, який їй дістався після весілля, а вона відповіла, що це не рахується, бо він був старий, не такий, як в батьків.
Мені було і дивно, і прикро це чути. Ми з сестрою за роки сталими чужими.
Я би дуже хотіла щось змінити в наших стосунках, хотіла б, щоб ми проводили свята разом, більше спілкувалися, адже ми рідні сестри.
Але я не знаю, як я можу щось змінити в ситуації що склалася?
Роки минають, і начебто ми є одна у одної, і живемо недалеко, але гарних, правильних стосунків, які мали б бути між рідними сестрами, у нас як не було, так і немає.
Я горнуся до сестри, а вона мене відштовхує.
Що робити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.