fbpx

Щоранку я веду дитину в садок і весь день за свекрухою доглядаю, себе запустила, вигляд у мене дуже втомлений, ніби працюю на двох роботах. Якось до мене приїхала в гості моя мама і мене не впізнала. Зрозумівши ситуацію, вона висловила мені все, що вона думає про мій зовнішній вигляд і про те, що поважати себе треба, доглядати за собою. А потім запропонувала мені повернутися додому, але я не впевнена, чи погодиться на це мій чоловік

Оскільки після одруження нам з чоловіком не було де жити, ми вирішили перший час оселитися у його мами. Зараз ми з чоловіком, дитиною і свекрухою живемо всі під одним дахом.

Жили ми завжди добре, я намагалася ніколи не скаржитися ні на чоловіка, ні на свекруху. Чоловік постійно на роботі, дитина в садку. А свекруха і з дитиною допоможе, і вдома завжди прибере і їсти приготує. Загалом, мені навіть вистачало часу гуляти з подругами, та займатися улюбленими танцями.

Але минулої зими свекруха злягла на певний час, йшла вона з магазину, а в той день була ожеледь, от все і сталося. Пролежала вона довгий час в лікарні, потім з гіпсом повернулася додому. Я, звичайно, за нею почала доглядати, не кидати ж маму чоловіка в такому становищі.

Спочатку я кілька разів на день ходила до неї в кімнату, носила їжу і допомагала зробити якісь справи. Я щиро піклувалася про свекруху, сподіваючись, що вона скоро піде на поправку.

Але свекруха потім так зледащіла, що почала кликати мене через кожну дрібницю, то кухоль упустить, розіб’є, треба прибрати, то чайку налити, хоча і сама вже в стані, може пересуватися по будинку.

Одним словом, просікла свекруха, що я безвідмовна, можна сидіти спокійно, дивитися серіали, а за тобою все приберуть, їсти приготують, та ще й погодують з ложечки, якщо попросиш. Так і почала користуватися моєю добротою.

Стало мені в цьому плані складно. За характером своїм я людина спокійна, тиха, звикла старших поважати, слова поперек не скажу. Ось життя і стало тепер нестерпним – з ранку дитину в садок відведу, і весь день за свекрухою доглядаю, себе запустила, вигляд у мене дуже втомлений, ніби працюю на двох роботах. І чоловік перестав мені увагу приділяти.

Якось до мене приїхала в гості моя мама і мене не впізнала. Зрозумівши ситуацію, вона висловила мені все, що вона думає про мій зовнішній вигляд і про те, що я в рабство до свекрухи потрапила, що поважати себе треба, доглядати за собою. На слова матері я аж образилася, так прикро мені було все це чути. А що я можу зробити в ситуації, що склалася. Я бачу, що свекруха вже повністю може сама все робити, але вона не поспішає, а навіщо, якщо є я.

Мама сказала, що мені ображатися на її слова не слід. Швидше треба робити висновки. Мовляв, вона лише хотіла відкрити мені очі на все, що відбувається. Звичайно ж, кидати в біді родичів не можна, але і не варто забувати, що у вас є своє особисте життя. Якщо вами хтось намагається маніпулювати через жалість, просто нагадайте йому, що у вас є свої справи, своя сім’я, своя життя.

Тепер я не знаю, що робити. Мама пропонує мені переїжджати з чоловіком і дитиною до неї. Вона живе у власному будинку, але в селі, до міста аж 30 кілометрів. Як чоловік буде щодня на роботу добиратиметься? Та чи захоче він взагалі щось змінювати?

Фото ілюстративне – adme.

You cannot copy content of this page