Вийшло так, що свою донечку я народила в 20 років. А потім донечка моя Юлія поквапилася, в 23 роки через познайомилася з чоловіком, через 3 місяці дізналася, що чекає дитину і вони зіграли весілля. Нічого доброго з цих відносин зовсім не вийшло, розлучилися вони відразу після народження мого онука. Колишній зять ніякого інтересу до дитини не виявляв, та й аліменти платити спочатку не хотів.
Загалом, розлучення Юлії було тривалим і важким, на жаль.
Спочатку Юлія хвилювалася, а коли минуло трохи часу, донька вирішила, що треба влаштовувати особисте життя, адже вона ще молода, у неї все життя попереду. На той час нам з чоловіком вдалося продати бабусин будинок, який вона заповіла внучці, і взяти в кредит однокімнатну квартиру.
Наша Юлія з онуком переїхали вдвох в нову квартиру, а ми з батьком вирішили, що ось зараз саме час пожити для себе. Адже нам ще і 50-ти років немає. Мріяли, як будемо їздити на свою дачу і у відпустку за кордон, ходити в театр і на виставки чи музей, проводити вдвох тихі сімейні вечори.
Майже відразу після того, як Юля перебралася в нове житло, стала на всі вихідні привозити до нас свою дитину. Спочатку говорила, що робить якийсь ремонт, потім вибирає меблі, посуд. А згодом донька стала розповідати, що подружки покликали в кафе, на виставку, в кінотеатр. Донька стала вільно себе почувати, і тепер вже й дозволу у нас не запитувала, а просто стала приводити сина до нас, коли у неї була найменша в тому потреба.
Наш онук кумедний і дуже хороший хлопчик, і ми з задоволенням з батьком проводимо з ним час. Але ж і ми ще не старі з ним, дочку свою виростили, забезпечили всім чим могли, хочемо трохи пожити для себе. Але щочетверга, як за розкладом, дзвонить дочка і просить в п’ятницю ввечері забрати нашого малого онука до вечора неділі.
Через деякий час нам стало добре зрозуміло, що вона зустрічається з кимось. Але з нами і з сином вона його знайомити не хотіла. А через рік з’явився інший чоловік, і історія повторилася. Дочка приїжджає в п’ятницю, вечеряє у нас, набирає домашніх заготовок з дачі, пиріжків або котлеток, які я приготувала для онука на вихідні, і їде до себе в квартиру відпочивати і розважатися. Вона живе своїм безтурботним життям.
Не подумайте, що я якась недобра мама. Але дочка наша вже сама давно доросла жінка, вона працює і заробляє немало, отримує аліменти, дитина ходить в садок, в квартирі сама собі господиня. Але вже кілька років кожні вихідні онук у нас, а дочка пригощає домашніми заготовками подружок або свого чоловіка, які я готую майже пів осені.
Я намагалася обережно пояснити дочці, що ми раді її дитині, дуже любимо їх обох, але не настільки часто потрібно дитину залишати у нас. Вона не звертає увагу на мої прохання просто. І я боюся, що вона скаже:
“Якщо вас все не влаштовує, тоді я взагалі не буду привозити до вас онука! ”
І залишимося ми одні, а ми вже звикли, що малюк проводить з нами стільки часу.
Я навіть не знаю, як нам чинити з батьком, у нас теж є своє життя. Чому на нас ще ображатися, коли ми їй і так все віддали?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – chef.
