Щонеділі я приходжу до своєї сусідки, приношу їй щось смачненьке, та й намагаюся трохи поговорити. Цю літню жінку мені дуже шкода, адже вона все життя дбала про своїх дітей, а в підсумку на старість стала їм непотрібною.
Тітка Тамара сама виростила сина з донькою, бо дуже рано стала вдовою. Доводилося розриватися між двома роботами, недосипати, недоїдати, аби лише своїм дітям дати все, що потрібно було.
Було дуже важко, але вона впоралася. Вони нічого не потребували. Одягалися не краще за інших. Жінка тихо раділа успіхам своїх дітей, дала обом вищу освіту.
Син закінчив університет і одружився з своєю одногрупницею. Дівчина не дуже любила свою свекруху, тому з самого початку звела їхнє спілкування до мінімуму.
Невдовзі і донька вийшла заміж і зовсім забула матір. І син, і донька настільки поглинулися справами своїх власних родин, що їм стало просто не цікаво, як живе їхня матір.
Поки тітка Тамара ще працювала, і сама себе забезпечувала, все було добре. Та коли моя сусідка вийшла на пенсію, вона потребувала допомоги своїх дітей, та вони не надто з цим поспішали.
Зараз жінка не раз згадує слова своїх колег, що не треба було повністю присвячувати себе дітям і забувати про себе. Тоді вона не чула цього, не розуміла. Відпочивати не хотіла, займатися особистим життям також. Все в роботі та турботах про дітей.
Тепер вона зовсім не має сил. Ноги не ходять. За хлібом дійти не може. Тому я і бігаю до неї, бо бачу, що крім мене, тітці Тамарі просто нікому допомогти.
Син до мами взагалі не приїжджає, а донька може забігти зараз раз на місяць ощасливити. Декілька хвилин посидить і все. А потім по кілька днів навіть не телефонує.
Довгий час у глибині душі тітка Тамара дуже сумувала. Дошкуляв душевний біль. Її материнське серце дуже боліло. А потім наче щось обірвалося. Жінка перестала скаржитися на те, що діти не приділяють їй увагу. Тепер їх ніби немає.
Все, що її тішить – молитва, яку щодня вимовляє перед Богородицею. Випрошує прощення за те, що думала лише про матеріальну складову для своїх дітей, а не про їхню душу. Не змогла в них виховати любов до ближнього. Тепер доводиться спокутувати свій гріх.
Тітка Тамара якось мені сказала, що готова навіть мені свою квартиру переписати, за те, що я частіше заходжу до неї, ніж її діти. Та мені цього не потрібно, я допомагаю просто так, по-людськи. Моєї матусі вже давно немає на цьому світі, і я би все віддала за те, щоб вона просто була. А тут діти забули про свою матір.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
