В обласний центр я переїхала ще кілька років тому, але власним житлом я досі не забезпечена, тому я знімаю квартиру.
З роботою у мене все склалося добре, я доволі непогано заробляю, і рано чи пізно я куплю собі квартиру. А поки орендую невелике житло на околиці міста, бо так дешевше.
Мені 32 роки, я досі незаміжня. Все через те, що я багато працюю і зовсім не маю часу для особистого життя.
Мої батьки живуть в селі, вони незаможні, тому допомогти мені вони не зможуть. А це значить – що розраховувати мені доводиться тільки на себе.
З села я поїхала відразу після школи, сама поступила в університет, а коли його закінчила, почала робити кар’єру.
Щодня я повертаюся додому дуже пізно, і майже щоразу на лавочці я зустрічаю одну свою літню сусідку.
Якось я з нею познайомилася, бабуся мені розповіла, що вона вже багато років живе сама.
У Тітки Катерини є син, але вона з ним не бачилася вже більше 30-років. Що там сталося, я достеменно не знаю, але наскільки я зрозуміла, він мав багато негативних рис і шкідливих звичок.
Літня жінка навіть не знає, чи живий ще її син. Ось так і доживає віку одна, добре, що хоч квартиру має свою, однокімнатну, але і те добре.
З часом ми з тіткою Катериною дуже здружилися. Щось дуже рідне і тепле було в цій людині. Мені хотілося з нею спілкуватися, адже вона була єдиною людиною, яка мене чекала з роботи з теплим супом і пиріжками.
Частенько я купувала продукти, приносила їх сусідці, а вона готувала для мене смачні вечері.
А одного разу до бабусі Катерини заїхав молодий чоловік, приблизно мого віку.
Він розшукав тітку Катерину, тому що сам нещодавно дізнався, що вона – його рідна бабуся.
Незнайомця звали Андрій. Він нам розповів, що нещодавно не стало його мами, і вона наприкінці життя розповіла йому правду про те, хто його батько.
Батька свого Андрій не знайшов, але розшукав бабусю. Тепер вона для нього – єдина рідна людина на цьому світі.
Тітка Катерина теж дуже зраділа, бо навіть не підозрювала, що у неї є внук.
Андрій був як дві краплі води схожий на сина тітки Катерини, але він ще й з собою мав свідоцтво про народження, в якому батьком був вказаний син тітки Катерини.
Ця історія мала ще один щасливий кінець – ми з Андрієм закохались один в одного і згодом одружилися.
Тепер я вірю в долю, бо саме вона привела мене саме в будинок, де жила тітка Катерина, моя улюблена бабуся.
Зараз у нас з Андрієм чудова сім’я. Я таки дочекалася свого щастя!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
