Заміж вийшла я давно і у нас двоє діток. Після весілля ми постійно жили в передмісті в невеличкій однокімнатній квартирі. Раніше я була цілком задоволена своїм житлом. Перший час нам було достатньо місця, якось були такі щасливі, що й не помічали ніяких дрібних проблем та недоліків. Але з того моменту, коли я дізналася, що чекаю дитину вдруге, почалися суттєві незручності на кожному кроці.
Знаєте, як це буває – старшому малюкові доведеться ставити вже більше ліжечко, а місця немає зовсім вільного у нас, то ще стоять стіл та шафа. Я вже не кажу про власну кімнату для нашої дитини, п
Як старшому дитяті виспатися, коли маленьке всю ніч плаче. А що буде, коли дітки підростуть? Ще й у нас хлопчик та дівчинка! Як будемо жити далі? Тим більше розраховувати на купівлю більшої квартири нам не доводиться! Нам це не по кишені зараз, але й на майбутнє перспектив я ніяких зовсім не бачу, і це найсумніше. І так, ледве нашкребли на ці квадратні метри!
Знаєте, можливо це звучить трохи не гарно, але я подумала про те, що ми могли б помінятися з батьками мого чоловіка своїм житлом. А що, вони удвох мешкають у двокімнатній квартирі! Навіщо їм стільки простору? Могли б і в одній кімнаті жити спокійно! Яка їм різниця? А то, що передмістя, так це не так вже й погано!
Їм то й ходити особливо нікуди, не те, що мені з дітьми потрібно встигати скрізь! Якщо вже сильно треба буде, доїдуть на громадському транспорті, але ж вони дійсно рідко з дому кудись далеко вибираються: магазин, пошта, поліклініка та аптека. Це все біля нас близенько, можна пішки спокійно дійти. Тим більше що до зупинки не далеко! Та й на свіжому повітрі пожити їм було б корисно, тут у нас багато парків та зелених насаджень, озеро близько!
Загалом, я вирішила поговорити з чоловіком, і переконати його! Нехай він запропонує своїм батькам такий обмін, це ж його рідня, вони зрозуміють! Тим більше я знаю точно, що вони не погодяться, якщо таку пропозицію зроблю саме я! У нас з ними відносини не дуже хороші, на жаль, чесно кажучи, вони мене трохи недолюблюють, щоб не сказати більшого. Але, це дрібниці! Заради обміну квартир я готова була полюбити їх і забути старі образи!
Але, все виявилося зовсім марно! Розмова чоловіка з батьками закінчилася нічим! Вони ніяк не хотіли обмінюватися з нами житлом! Вперлися на своєму і все! Як так можна, я не зрозумію? Адже мова йде про комфорт і щастя їхнього сина і онуків, а вони не погоджуються! Ніби й не розуміють, що нам ця квартира потрібніше! Як можна бути такими егоїстами? Ми ж одна сім’я! Яка їм різниця, де жити? Вони ж пенсіонери!
Але всі доводи були марні! Свекруха зі свекром ніби не чули того, що їм говорили! Сказали, що звикли жити в цій квартирі і не хочуть міняти її. Їм, бачте, подобатися тут! Як на мене, то вони думають тільки про себе! А як же ми? Чому вони не хочуть увійти в наше становище? Може, роблять все це на зло? Просто шкідливість характеру, і все?
Як переконати батьків чоловіка помінятися квартирами? Якби мене діти про таке просили, я б ні хвилини не сумніваючись допомогла своїм рідним. Нам зараз так важко тулитися в цій маленькій кімнаті, що навіть не знаю, що робити. Важко нам зараз живеться, і надію ще й у нас на краще майбутнє забрали.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
