fbpx
Життєві історії
Щоб я погодилася на розлучення, чоловік віддав мені нашу квартиру, а сам знову залишився жити у моїх батьків, тільки тепер уже з моєю молодшою сестрою, вони чекали дитину, всі були щасливі. Я забрала свого сина і пішла. Через якийсь час сестра втекла, кинувши дитину і мого колишнього чоловіка. І зараз, на думку всіх оточуючих, я повинна знову вийти заміж за колишнього чоловіка, повернутися жити до батьків і виховувати дитину сестри, як свою власну

Лізі, моїй молодшій сестрі, життя завжди все підносило, що називається, на тарілочці. В університет вона не поступила, але от заміж за багатого хлопця вискочила. У нього і свій бізнес, і машина, і квартира.

Ми тішилися за сестру, але дарма, бо заможне життя її дуже змінило. Ми для неї стали людьми другого сорту. Приїде додому ненадовго, починає все критикувати. Чоловік у неї так не випендрювався, як вона. Але я для себе вирішила, що це її життя – нехай живе як хоче.

Я теж вийшла заміж, народила дитину. Ми жили з моїми батьками, збирали на своє житло. Кімнату сестри, природно, зайняли. Вона і не проти була:

– Все одно я в цю діру не повернуся, – переконувала нас Ліза.

Син у мене пішов в садок, я вийшла на роботу. І тут в нашу розмірене життя повернулося сестра – вона розлучилася з своїм чоловіком і приїхала до батьків, так як більше їй йти було нікуди. Ми не мали нічого проти, то через кілька місяців планували переїжджати у свою квартиру.

Ліза зовсім не змінилася, повернулася і давай правила свої встановлювати. Працювати вона не пішла – не царська це справа. А батьки шкодували улюблену доньку, та по-тихому їй гроші давали. Я не втручалася, хоча добре розуміла, що це неправильно.

Я багато працювала, щоб швидше закінчити ремонт в квартирі і саме в цей час мій чоловік загуляв з моєю сестрою. Думаю, це вона була ініціатором, але він теж винен. Виявляється, батьки знали про це і мовчали. Правда розкрилася, коли Ліза заявила, що чекає дитину від мого чоловіка.

Щоб я погодилася на розлучення, чоловік віддав мені нашу квартиру, а сам знову залишився жити у моїх батьків, тільки тепер уже з моєю молодшою сестрою, вони чекали дитину, всі були щасливі. Я забрала свого сина і пішла. Добре, що у нас хоч тепер було де жити.

Кілька років ми з сином прожили одні, було важко, колишній чоловік навіть і не думав допомагати власному синові. Бабуся з дідусем викреслили старшого онука зі свого життя, бо тепер були поглинуті турботою про дитину сестри. Вони просто забули про наше існування.

А зараз про мене згадали. Виявляється, сестра по інтернету познайомилася з іноземцем, зробила документи, він оплатив їй квитки. Загалом, вона втекла, кинувши дитину і мого колишнього чоловіка.

І зараз, на думку всіх оточуючих, я повинна знову вийти заміж за колишнього чоловіка, повернутися жити до батьків і виховувати дитину сестри, як свою власну. Ні дякую. Я навіть не стала з ними це обговорювати.

Вони покривали зраду чоловіка з сестрою, вони виставили з дому мене і власного онука, позбавили дитину батька. А тепер вони чекають, що я як миленька прибіжу і буду гратися з колишнім чоловіком в щасливу сім’ю? Не дочекаються!

Може, я і не права, але вже як є. Нехай тепер самі розбираються.

Фото ілюстративне – westland.

You cannot copy content of this page