Я вийшла заміж ще 17 років тому. Мій чоловік відразу запропонував мені переїжджати до нього в містечко.

Сама я родом з села, з багатодітної родини, тому рано зрозуміла, що сподіватися мені варто лише на себе.

То ж коли чоловік запропонував мені їхати в його краї, я погодилася.

Перший час ми жили з його батьками, а потім стали будувати будинок.

Чоловік місяцями був на заробітках за кордоном, аби лише ми змогли швидше втілити свою мрію в життя.

Батьки нам не допомагали: мої – не мали такої змоги, бо жили дуже бідно.

А чоловікові – хоч і мали гроші, але не поспішали нам щось давати.

Будувалися ми 8 років. І вже наприкінці будови нам не вистачало тисячу доларів на черепицю.

Довелося нам йти до свекрів і просити, щоб вони позичили нам цю суму.

Свекруха була дуже не рада, коли почула, за чим ми прийшли.

Я впевнена, що якби не свекор, то вона б щось придумала, щоб нічого нам не дати.

Але гроші були свекрові, він їх заробив сам, тому він прийняв рішення не зичити нам, а подарувати суму, яку ми просили.

Проте свекруха ще довго не могла змиритися з тим, що з її рук сплило так багато грошей, тому вона при кожній нагоді нагадувала нам, який безцінний подарунок вони нам зробили.

Не забувала вона зауважити, що вони не такі, як мої батьки, які нам нічого не дали.

Влітку минулого року я не витримала, і сказала своєму чоловіку, що їду на кілька місяців до своєї сестри в Німеччину, спробую заробити трохи грошенят.

Чоловік погодився, ми з донькою поїхали. Сестра відразу знайшла мені роботу, а дочка пішла там в школу.

Нам в Німеччині сподобалося, і найближчим часом ми повертатися не збираємося.

Приїхала я додому в цьому році на свята, пішла до свекрухи, і сказала їй, що хочу повернути борг.

Коли вона побачила тисячу євро, стала відмовлятися, мовляв, навіщо віддавати, якщо вони нам подарували?

А навіщо було згадувати про них при кожній першій нагоді? Одним словом, я вважаю, що зробила все правильно, не хочу бути винна свекрусі.

Вона вже й сама не рада, що все так вийшло, адже відколи я поїхала за кордон, мій чоловік практично переїхав до неї, бо йому важко самому справитися з домашніми справами.

Свекруха просить, щоб я вже нікуди більше не їхала, і чоловік теж каже, щоб я залишалася вдома.

Але я хочу ще трохи попрацювати, щоб щось заробити, щоб мені більше ніхто не згадував, що я щось винна.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.