fbpx

Щоб уникнути зайвих пересудів в селі, після того, як чоловік пішов від мене, я зібралася і поїхала на заробітки в Італію. Гроші присилала доньці, вона вийшла заміж і почала разом з чоловіком господарювати. Мені будинок спочатку трохи підремонтували, а потім я їм дала гроші на квартиру

Мені 70 років, три роки тому я повернулася з Італії, де жила 17 років. На заробітки поїхала тому, що в 50 років я розлучилася з чоловіком, бо дізналася, що у нього є інша родина, в якій росте дитина, теж дівчинка.

У нас на той час теж була спільна донька, Віра тоді вже поступила в університет і поїхала з дому вчитися. Вона з розумінням поставилася до того, що її батьки в такому доволі зрілому віці розлучаються.

Щоб уникнути зайвих пересудів в селі, після того, як чоловік пішов від мене, я зібралася і поїхала на заробітки в Італію. Гроші присилала доньці, вона вийшла заміж і почала разом з чоловіком господарювати. Мені будинок спочатку трохи підремонтували, а потім я їм дала гроші на квартиру. Я взагалі ніколи не шкодувала для них нічого – скільки дочка просила, я завжди давала і навіть не питала на що ці гроші вона збирається витратити.

А три роки тому я вирішила приїхати додому, подумала, що всіх грошей і так не заробиш, а хочеться ще трохи пожити для себе. Дочка з зятем до мене приїжджали, але рідко, бо постійно були зайняті на роботі. А минулого літа Віра взагалі ошелешила мене тим, що вони з чоловіком все продають і їдуть в Канаду на постійне місце проживання. Там вони бачили більші перспективи і для себе, і для своїх дітей.

Вони так і зробили, а я відтоді залишилися сама. І все б нічого, якби останнім часом мене не почало підводити здоров’я, нещодавно я місяць в стаціонарі пролежала. Дочка мені телефонує постійно, хвилюється, але приїхати зараз ніяк не може.

Повернулася я з лікарні додому, і до мене прийшла дівчина, років на десять молодша за мою доньку, але дуже на неї схожа. З’ясувалося, що це рідна сестра моєї доньки по батькові. Весь цей час дівчата спілкувалися між собою і дуже поріднилися, а мені дочка нічого про це не говорила, не хотіла, щоб я засмучувалася.

Дівчину звати Надія, вона мені розповіла, що теж залишилася самотньою, батьків її уже немає, а власну сім’ю вона ще не створила. З Вірою вона спілкується постійно, і поки я була в Італії, моя дочка допомагала їй коли порадою, коли грошима. То ж зараз вона хоче віддячити нам.

Я спочатку не знала, як до цього ставитися, бо ситуація доволі дивна. Але Надія довела, що не має ніяких каменів за пазухою, а хоче щиро мені допомогти, за що я їй зараз дуже вдячна, бо навіть не знаю, як би я обійшлася без її підтримки.

Ось так в житті буває, простягнула руку допомоги та людина, від якої я найменше цього чекала.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page