Тепер я розумію, що неправильно виховувала свою дочку, бо зараз пожинаю плоди. Людмила звикла до того, що все має бути саме так, як хоче вона.
Ми з чоловіком і справді з самого дитинства намагалися їй вгодити, от вона і сприйняла це як само собою зрозумілий факт – все, чого вона хоче, у неї має бути.
Якщо в дитинстві чи в юності я ще була якось в змозі давати їй все, то зараз її запити вже давно перевершили мої можливості.
Чотири роки тому Людмила вийшла заміж.
Вона захотіла шикарне весілля, і ми з чоловіком влізли в кредит, щоб все було на найвищому рівні: свято на майже 300 гостей, найдорожча зала в нашому місті, сукня за 1000 євро, і ще багато дрібниць, які коштували чималих грошей.
А після весілля я зрозуміла, що у великих боргах.
Моя сестра давно працює в Італії, і мене не раз до себе кликала, та я все відмовлялася.
Але цього разу бажання пошвидше віддати борг перемогло, і я поїхала.
Людмила привела зятя додому, в нашу трикімнатну квартиру.
Чоловік нічого проти не мав, Павло, наш зять, йому сподобався, в принципі.
Але минав місяць, другий, пів року, рік, а Павло все ніяк не міг на роботу влаштуватися. Казав, що чекає чогось особливого.
Людмила наша теж не дуже бігла працювати.
Ось і виходило, що за все платив мій чоловік – і за їжу, і за комунальні послуги.
А молоді все що десь там підзаробляли, витрачали лише на себе.
За кілька місяців я повіддавала борги, дякувати сестрі, яка відразу знайшла мені високооплачувану роботу.
Я доглядала відразу двох літніх італійців, тому отримувала аж півтори тисячі євро в місяць.
Робота була важка, але я хотіла швидше заробити, щоб швидше повернутися додому.
Гроші я не відправляла в Україну, складала, щоб була кругленька сума.
І дочка про це знала. Тому вона нещодавно мені заявила, що хоче жити окремо.
Я навіть зраділа спочатку, подумала, що вони нарешті вирішили з’їхати і піти, що називається, на свій хліб.
Але я помилилася, у Люди був інший план. Вона повідомила мені, що чекає дитину.
Тому хоче, щоб я придбала їм окрему квартиру, бо вони не хочуть з батьком жити.
Знаєте, якби не моя рідна сестра, я б дала дочці ці гроші.
Але Євгенія як почула про це, відразу сказала, щоб я навіть не думала так робити.
Мовляв, я так важко працювала, щоб знову залишитися ні з чим.
Донька з зятем нехай самі заробляють – каже Женя.
Коли я відмовила Людмилі, вона сильно образилася, вже кілька днів від мене слухавку не бере.
Я от вже почала думати, може я неправильно зробила, може треба було погодитися?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.