– Я просто не впізнаю свого чоловіка, ходить сам не свій! – розповідає 32-річна Леся. – Спочатку нічого не хотів говорити, а вчора зізнався. Виявляється, його мамі ніде жити і він хоче взяти в кредит квартиру для неї. Свекруха пенсіонерка, їй за шістдесят, зрозуміло ж, що все ляже на нас. Я проти!
У свекрухи, Віри Павлівни, двоє дітей. Молодший син, 34-річний чоловік Лесі Богдан, давно самостійний, виховує свою дитину, працює, все у нього добре. А ось старша дочка, 37-річна Вікторія, до цього часу жила з матір’ю у двокімнатній квартирі.
За розповідями Лесі, Віра Павлівна дуже любить старшу дочку, аж занадто. І до останнього часу жили вони непогано. Віка працювала діловодом в якійсь конторі, Віра Павлівна забезпечувала їй міцний тил: годувала сніданками і вечерями, прала і прасувала одяг, не давала дочці вдома нічого робити – «ти працювала, втомилася, піди відпочинь, я сама».
Заробляла Віка не так вже й багато, але їм з матір’ю звести кінці цілком вистачало. І все б добре, тільки ось сильно засмучувалася Віра Павлівна, що у доньки не було особистого життя. Рік йшов за роком, подруги одна за одною виходили заміж, народжували дітей, дехто вже і розлучився, і знайшов другого чоловіка. А Вікторія і досі одна.
А перед Новим роком з’явився у Вікторії цей Роман! І не встигли ми озирнутися, як він вже і жити до них переїхав…
Чоловік, чесно кажучи, до роботи не дуже беручкий. Заробляє небагато, зате має добрий апетит. Зберігати в холодильнику щось, крім шматків мороженого м’яса, стало абсолютно неможливо: сири, ковбаси та яйця зникають миттю, каструлі, незалежно від вмісту, за ніч порожніють – при цьому вимити їх ніхто не спромагається, так і стоять брудні в холодильнику з ополоником всередині. Молоко випивається, сметана з’їдається, а вже щось солодке і зовсім неможливо купити і принести в будинок – воно зникає, здається, ще на підході до кухонного столу.
– На початку квітня, ще холодно було і сніг лежав, мати оголосила, що поїде на дачу, тепло, мовляв, уже! – розповідає Леся. – Зазвичай на травневі заїжджає, і то тепла особливого ще немає, а тут! А там ще дача така – одна назва. Ніяких зручностей, вода в колодязі, електрика, правда, є, плитка з обігрівачем тому працюють. Але не більше! Ну, ми, звичайно, зрозуміли, що справа тут не в любові до дачі зовсім. А в тому, що в міській квартирі стало просто неможливо!
Кілька тижнів Віра Павлівна прожила на дачі, потім приїхала помитися в місто – і не змогла потрапити в квартиру. Роман був усередині, просто закрив двері на засувку і не відкривав.
– Сиділа на лавці у дворі, чекала доньку з роботи! – розповідає Леся. – А на наступний день зателефонувала синові. От вони разом і придумали вихід. Чоловік хоче хоч якусь студію на околиці для матері купити.
Заважати доньці Віра Павлівна не хоче. Вона переконана, що якщо Роман піде, то донька їй не пробачить, і більше ніколи собі нікого не знайде. І так он скільки не виходило нічого. Вийшло – нехай живе, аби дівчинка була щаслива.
Свекруха обіцяє сину допомагати оплачувати кредит, придумати щось з підробітком, піти хоч підлоги мити, а зарплату віддавати за житло. Але Леся не хоче погоджуватися на такий варіант.
Зараз вони живуть в її дошлюбній квартирі, і самі планували брати кредит на житло побільше, хотіли в більшій жити, меншу здавати, щоб простіше було платити кредит. Їм і дитину треба народжувати, пора вже. Цей кредит на студію зараз зовсім не на часі.
У той же час треба щось робити, не можна допустити, щоб рідна мати жила в будиночку без води і туалету.
– Але чому вирішувати ці проблеми потрібно за наш рахунок? – засмучується Леся. – Я не хочу! А чоловік хоче взяти кредит без моєї згоди. Що мені робити в цій ситуації?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
