fbpx
Життєві історії
Щоб допомогти сестрі, мама продала наш родинний будинок в селищі, переїхала в місто і купили шикарну трикімнатну квартиру. В цей час я якраз зібралася заміж і була впевнена, що якусь частину грошей від продажу будинку мама мені дасть на весілля

У моєї мами в наступну неділю день народження, ювілей. Я відразу сказала їй в телефонній розмові, що не зможу цього року приїхати з багатьох причин, мама трохи образилася, але вдала, що розуміє. На наступний день мені зателефонувала сестра і сказала, що так не робиться, що я невдячна донька, якій на рідну маму вічно часу не вистачає.

Тетяна, моя сестра, планувала, що я приїду і ми скинемося мамі на подарунок – телевізор за 20 тисяч гривень. Я б не проти, але не все так просто. Подарунок Тетяна вибирає не мамі, а собі, бо вони зараз живуть разом в квартирі, яку купила мама.

Сестра з мамою живуть в іншому місті, за 400 кілометрів від мене, тому відстань – це перша причина, чому я не хочу їхати. По-друге, у мене маленька дитина, а по-третє, я не хочу витрачати гроші на подарунки, які в підсумку всеодно дістануться моїй сестрі.

Тетяна старша за мене на 4 роки. Вона першою випурхнула з сімейного гнізда, і першою вийшла заміж. У них з чоловіком народилося двоє дітей, а два роки тому сестра розлучилася. Мама дуже переживала за неї, при розлученні чоловік їй залишив лише невеличку кімнату в комуналці.

Щоб допомогти сестрі, мама продала наш родинний будинок в селищі, переїхала в місто до сестри, продали її комуналку і купили шикарну трикімнатну квартиру. В цей час я якраз зібралася заміж і була впевнена, що якусь частину грошей від продажу будинку мама мені дасть на весілля. Але мама сказала, що потрібно робити ще ремонт в квартирі, тому зайвих грошей для мене немає. В підсумку, від спадщини мені не дісталося жодної копійки.

Це мене трохи засмучувало, але чоловік мене заспокоїв, що ми впораємося і без них. Квартира у нього теж була: однокімнатна, що дісталася у спадок від дідуся. Ми вирішили її продавати і брати більшу в кредит.

Свекруха заперечувала проти того, що син особисту власність має намір перетворити в спільну, але Ігор зумів її переконати, що так буде правильно. І ми взяли двійку, а через кілька місяців з’ясувалося, що я чекаю на дитину.

Мама мені зателефонувала, привітала, але попередила, щоб ми розраховували лише на себе, бо вона зайнята турботами про дітей сестри. Допомогла свекруха, стосунки з якою у нас потеплішали, вона сказала через рік, щоб я виходила на роботу, а вона буде сидіти з дитиною.

Так що підтримки від своєї матері я не отримала жодної. Бачила мою дитину вона всього раз, на хрестинах. А тепер мама запрошує мене до них в гості, а сестра ще й придумала, що я маю дарувати.

Я не поїду, бо не маю зараз можливості. Вважаю, що мамі нема чого на мене ображатися, як і сестрі мене дорікати.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page