Дев’ять років тому ми з чоловіком мали вирішити питання з квартирою. Ми одружилися, я чекала дитину, а свого кута не було. Ми збирали гроші, проте на окрему квартиру не вистачало.
Переїжджати до батьків, щоб назбирати грошей, теж був не варіант. У батьків чоловіка тоді з ними жила старенька бабуся і молодша сестра чоловіка, так що і так було чотири людини на дві кімнати, куди там ще ми. А моя мама тоді жила зі своїм другим чоловіком і моєю молодшою сестрою Мариною в його квартирі. Ми хоч з її чоловіком добре спілкувалися, але вважали за краще їм не заважати.
Тоді допомогли батьки. Сім’я чоловіка віддала свої накопичення, а мама продала дачу, на яку толком ніхто не їздив, і теж додала нам грошей. Втиснулись акуратненько в покупку однокімнатної квартири. Нашому щастю не було меж, хоч квартира невелика, зі стареньким ремонтом, але зате своя і не в кредит.
Зараз у нас вже своя двокімнатна квартира, яку ми все-таки зважилися взяти в кредит. Ми з чоловіком обоє працюємо і беремо підробітки, щоб виплатити борг банку скоріше.
Нещодавно вітчима не стало, мамі і сестрі він залишив свою квартиру, теж двокімнатну. Моя сестра у 18 років одного разу прийшла додому і повідомила, що вона чекає дитину, а хто батько цієї дитини – вона нам не каже.
Замаячили дуже невтішні перспективи, тому що сестра не працює, а значить оплачувати все для дитини доведеться мамі і мені, не залишимо ж ми її одну в цій ситуації.
Сестра, схоже, нічим не переймається. На всі питання про майбутнє вона відповідає коротко – «розберуся». З чим вона розбереться, я не знаю, ніяких намірів влаштуватися і хоч трохи попрацювати, щоб були гроші, за нею не помічалося.
З мамою у них стосунки не найкращі, причини для непорозумінь є завжди. Я в курсі цієї ситуації, тому що мама завжди дзвонить мені і скаржиться на сестру.
Місяць тому мама подзвонила мені і заявила, що я повинна забрати сестру жити до себе.
– Я тобі з квартирою допомогла в свій час? Допомогла. Тепер і ти допоможи мені. Я більше з Мариною жити не можу, мені спокій потрібен. Забирай її жити до себе.
Я не зрозуміла, куди до себе я повинна забрати сестру. До себе, в сенсі, до себе в квартиру, де живуть мої чоловік і син? У нас двокімнатна квартира, а сестра дитину чекає. Куди я її до себе можу забрати? Та й дивна логіка – вони зараз живуть в двокімнатній квартирі удвох, а тут нам доведеться жити вчотирьох. Це не справа.
Мама ж заявила, що я їй зобов’язана, вона в свій час дачу продала, щоб нам з квартирою допомогти. Якби не це, то вона зараз могла б туди з’їхати і в вус не дути. Це мама лукавила, звичайно, дача там була в такому стані, що довго в ній жити було складно, особливо людині, яка звикла жити в квартирі з усіма зручностями. Але факт залишається фактом.
Мене ж такий розклад не влаштовував зі зрозумілих причин. Це доведеться сина забирати до нас з чоловіком в кімнату, а сестрі віддавати дитячу.
До того ж сестра сама не горить бажанням переїжджати. Коли вона почула нашу чергову розмову на цю тему, то закотила сцену. Марина заявила, що це і її квартира теж, тому що тато половину оформляв на неї, значить відправити її з дому ніхто не може, вона там така ж господиня.
– Господиня вона! А ти хоч раз за комуналку оплатила, господиня? – запитала мама.
Мене мама обробляє вже місяць, щоб я забрала сестру до себе, але мені такої радості не треба. Садити її на свою шию у мене бажання немає. Я готова допомагати в міру фінансових можливостей, але і тільки. Порадила мамі подумати про продаж квартири, щоб купити їм обом по однокімнатній, але вона розкричалася, що без доплати вона нічого не купить, а на доплату у неї грошей немає.
Я нічим не можу їм зараз допомогти. Мама хоче жити спокійно, я розумію, але робити це за мій рахунок – не погоджуюся У мене є чоловік і син, а у сестри своє життя. Хочу швидше розібратися з іпотекою, взяти кредит і віддати мамі гроші, якими вона мені свого часу допомогла, нехай вирішують своє квартирне питання. Зробила б і зараз, але можливості поки немає.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.