Мене звати Ольга, у мене є ще молодша сестра Мар’яна. Між нами ніколи не було дружніх сестринських стосунків, оскільки у нас велика різниця у віці – вона молодша за мене на десять років і з самого дитинства все було для неї, батьки завжди вважали її маленькою.
Я нічого не мала проти, теж любила свою сестричку і дбала про неї. Але ж не можливо все життя так до неї відноситися, як до королеви.
Я поїхала вчитися в столицю і практично покинула рідну домівку, коли сестра тільки пішла в перший клас. Коли вийшла заміж, то вже з дитиною ми довго жили в кімнаті в гуртожитку, а пізніше, коли ми з чоловіком почали заробляти, знімали квартиру. І лише чотири роки тому ми змогли придбати власну квартиру, кредит за яку ми ще до кінця не сплатили.
Щоб допомогти мені з житлом у батьків грошей не було. Але коли заміж вийшла сестра, то їй почали будувати будинок, недалеко від міста, де працював її чоловік. Будинок великий, і зрозуміло, що дуже дорогий. Але для Мар’яни батькам грошей було не шкода. Напевно, батьки розраховували, що на старість вони себе таким чином забезпечили.
Але чоловік моєї сестри дуже швидко забув про те, хто збудував їм будинок. Хоч і жили вони недалеко, але до батьків навідувалися не часто. Зять і сам не їздив, і сестру не пускав. Мама не раз мені скаржилася, що вони не приїжджають і до себе не кличуть.
Нещодавно у батька були проблеми зі здоров’ям, він погано пересувався без сторонньої допомоги, то сестра хотіла, щоб я взяла їх до себе. У мене трикімнатна квартира, двоє дітей. Куди я могла привезти ще й батьків? Та й не звикли батьки, що все життя прожили в селі, жити в місті. Не комфортно їм буде у мене.
Інша справа сестра – з великим будинком і ще більшим подвір’ям. Батькам у неї буде дуже добре. Та й не треба забувати, що по суті, це їхній будинок, хоч і оформлений на сестру. Ні сестра, ні її чоловік не вкладалися в будівництво, бо не мали таких грошей.
Все-таки, у сестри свій будинок і місце в ньому завжди можна знайти, в крайньому випадку, можна прилаштувати їм невелику кімнату. Але чоловік сестри не погодився, щоб наші батьки жили з ними.
Коли я дізналася про це, то не могла повірити, що сестра так могла вчинити. Я поїхала до батьків у село, і так як забрати мені їх було нікуди, я найняла жінку, яка за гроші погодилася за ними доглядати.
А з сестрою за цей час ми жодного разу не бачилися, і я знаю, що більше ніколи не зможу з нею спілкуватися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
