Допомогти єдиному синові я вважала своїм обов’язком, адже крім мене просто більше нікому.
Ростила його я сама, бо чоловіка не стало ще коли син в садок ходив, а я з усіх сил старалася за двох, щоб у моєї дитини було не гірше, ніж в інших.
Навіть при своїй невеликій зарплаті намагалася забезпечити його всім необхідним.
Жили ми в двокімнатній квартирі, чоловік її від заводу в свій час отримав.
У нас було багато планів, але чоловіка дуже раптово не стало, тому нашим мріям не судилося збутися.
Заміж вдруге я не виходила, не до того було, я вирішила, що буду жити заради дитини. Та й я не була впевнена, що якийсь інший чоловік зможе замінити моїй дитині батька.
Якийсь час мені дуже допомагала мама, яка з села постійно продукти мені возила, сина до себе забирала, коли треба було.
Навіть не знаю, як би я справилася без неї.
Син мій університет закінчив, вчився на державному, так що фінансово ми це потягнули.
А потім син роботу знайшов, вже сам став непогано заробляти, справи у нас пішли краще.
Але коли син вирішив одружуватися, він від мене з’їхав, бо невістка захотіла жити окремо.
Особисто я наполягала на тому, щоб вони йшли на перших порах до мене, адже 2 кімнати є, точно помістимося.
Та під впливом невістки син від такої пропозиції відмовився, після весілля вони винайняли квартиру і стали жити окремо.
Невістка мені подобалася, вольова така, рішуча, вони з сином виглядали чудовою парою.
Ходити до мене невістка не любила, син завжди сам приходив, пояснював, що дружина зайнята.
Мене це трохи зачіпало, але я вирішила не акцентувати на цьому увагу.
Я продовжувала працювати навіть тоді, коли вийшла на пенсію, щоб у сина нічого не просити.
Якось я прийшла до них в гості і краєм вуха почула розмову невістки з її мамою.
Виявляється, невістка дуже допомагає своїй матері, щомісяця сплачує їй комуналку, інколи одяг їй купує.
Я не заздрю, але мені стало трохи прикро, чому вони роблять таку різницю.
Сваха теж ще працює і могла б сама себе поки утримувати.
А брати гроші від дітей, які збирають собі на житло, як на мене – це просто некрасиво.
Я тоді промовчала, але трохи навіть образилася.
А тут нещодавно я дізналася, що діти свасі на день народження нову пральну машинку купили, бо в неї ювілей.
А мені в мій ювілей від них дістався чайний сервіз. Різниця відчувається.
Зараз я оформляю спадщину від мами на себе.
Колись я думала, що продам мамин будинок і відразу віддам гроші молодим, щоб вони купили собі квартиру.
Але тепер вже й не знаю, що робити.
Може вийти так, що я буду допомагати дітям, а вони – свасі, надто вже невістка про свою маму піклується.
Поки що я передумала давати дітям гроші, вважаю, що це принаймі чесно з моєї сторони.
Подивлюся, що буде далі, якось мені зовсім не хочеться спонсорувати ще працюючу сваху.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.