Молитва Господня – “Отче наш” – головна молитва всіх християн, зміст якої відкрив всім нам сам Спаситель Ісус Христос. Із цього можна зробити висновок, що Господньою цю молитву можна називати не лише тому, що вона звернена до Бога, але й тому, що її автор – Сам Бог.
Сама молитва двічі передається в Євангелії, перший раз у Матфія (6:9-13) підсумовуючи Нагірну проповідь, а вдруге – в Луки (11:2-4). Там, згідно контексту, Господь навчає молитися апостолів на їхнє прохання. У другому варіанті ця молитва суттєво скорочена.
Читайте також: МОЛИТВА ДО МАТІНКИ АЛІПІЇ, ЯКА ЗДАТНА ТВОРИТИ ДИВА
У її змісті прийнято розрізняти заклик, сім прохань і славослів’я. Окрім цього слід зауважити, що Церква доповнила славослів’я особливими словами “Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків” для того, щоб підкреслити, що адресатом Господньої молитви є Бог у Тройці Єдиний, усі особи Божі, а не лише Бог-Отець.
Ще з часів святих апостолів ця молитва широко використовувалися у приватному та загальному богослужінні, зокрема – під час Божественної літургії, після освячення св. Дарів. Апостольські постанови прямо наказують віруючим промовляти її тричі в день, окрім загальних богослужінь.
Тертуліан навчав читати її перед трапезою, а святий Іоан Златоуст називає її “молитвою вірних”, бо лише “вірні” – себто охрещені члени Церкви “мають право” її читати. Оголошеним, а також не хрещеним людям не дозволялося її читати, бо у словах “Хліб наш Насущний” мається на увазі не лише буквальних хліб, але й Хліб Пресвятої Євхаристії.
