Невістку Марія відразу прийняла як рідну доньку. Та й як не полюбити – розумниця, красуня, на лікаря вчиться. Не відпустила вона їх від себе, чого дарма гроші витрачати, квартира велика, всім місця вистачить, і Марії веселіше. Тому відразу стали молоді жити в маминій квартирі.
Наречену сина звали Ірина, дуже хороша дівчина, ніколи не суперечить, в усьому допомагає, готує смачно. Свекруха з появою невістки, забула, коли і на кухні була, все Ірина робить, і в будинку чистота і порядок, і син доглянутий. А Ірина свекрусі все каже – Ви краще відпочивайте побільше, набігалися вже, за все життя.
І то правда, набігалася. Марія була незамінним працівником, все життя пропрацювала лікарем, і поки чужих дітей приймала, трохи свою сім’ю не прогавила. Так ось у тридцять чотири роки син Анатолій у неї народився.
Чоловік через п’ять років пішов з сім’ї, а Марія відтоді сама справлялася, працювати стала ще більше. Так син рано став самостійним, сам школу закінчив, сам вступив до медичного, він завжди захоплювався маминою роботою і теж захотів стати лікарем.
А потім ось Ірину зустрів, на практиці у нього була в лікарні, так і закохалися, весілля зіграли, мама щаслива була, у сина дружина така хороша, пощастило йому.
Через рік Ірина сина народила, бабуся на пенсію вийшла заради такого випадку, з онуком няньчила, поки невістка навчання закінчувала. Бабуся ж в садок повела, і на лікарняних сиділа, відпустивши невістку на роботу.
Загалом, все було добре в їх дружній родині. Що потім сталося, Марія толком не зрозуміла, тільки розбіглися молоді. Ірина зібравши дитину, поїхала на знімну квартиру, нічого не слухаючи і не пояснюючи.
Тільки потім син зізнався, покаявся, що був гріх з його боку, зрадив він дружині. Мама нічого не сказала, тільки подумала – яблучко від яблуньки, далеко не падає…
А Ірина не пробачила, тут же подала на розлучення, на аліменти, і так образилася на чоловіка, що і свекрусі онука не давала.
Марія за внучкою дуже сумувала, їздила до них, подарунки привозила, поговорити хотіла, не за сина просила, за себе, вона-то все одно бабусею залишилася, все дарма, не пустила колишня невістка її до онука, ось тобі і добрі стосунки, ось тобі і жили, душа в душу.
Син одружився вдруге, невістку знову матері привів. Але з новою невісткою Марія не знайшла спільної мови. Ось і живуть тепер маються, і нічого не виправити вже.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.