– Що Ніно, вирішила? Будеш святкувати свій ювілей? Якщо так, то на коли, ти нас попередь, щоб ми знали.
Співробітниця і за сумісництвом багаторічна подруга по роботі Марія стала розпитувати Ніну, що вона планує робити на свій день народження.
Ніна опустила голову, а потім відповіла, що вона ще не знає.
– Ну як не знаєш? Залишилося всього кілька днів. Поквапся з прийняттям рішення. Каву будеш? – раптом перевела розмову Марія.
– Буду, – з полегшенням відповіла Ніна.
Додому після роботи Ніна поверталася не поспішаючи. Вона відчувала, що розмова з чоловіком відбудеться саме сьогодні.
Їй у неділю 55. Гарний ювілей, коли саме життя виставляє дві пʼятірки. Син дорослий, великий будинок, достаток – здавалося б, тепер можна просто жити і тішитися життю, але саме зараз доля зіграла злий жарт.
У чоловіка з’явилася інша жінка, і він вирішив піти з сімʼї. Суперниця молодша за Ніну на 15 років, вона сама прийшла до Ніни, щоб розповісти правду і попросити, щоб та не заважала їхньому з Володимиром щастю.
В тому, що розлучення неминуче, Ніна не сумнівалася. От лише не могла зрозуміти, що їй тепер робити. Шикарний будинок, в якому вони жили, був записаний на свекруху з самого початку, як і інше майно.
Ніна про це знала, але особливого значення не надавала, бо чоловік, який займався бізнесом, завжди говорив, що так буде безпечніше для них усіх. А тепер, виходить, після розлучення вона залишиться ні з чим.
У той же вечір чоловік таки поговорив з Ніною, пояснив, що давно любить іншу, і що відколи їхній син поїхав з дому, разом їх уже нічого не тримає.
Та попри всі побоювання на вулицю чоловік Ніну не вигнав. Син їхній живе окремо, в квартирі, яку завбачливо купив батько, будинок Володимир залишив собі, а Ніні запропонував переїхати на дачу.
Дивно сказати, але цій пропозиції Ніна навіть зраділа. Будиночок на дачі хоч і був невеликий, але з усіма зручностями, то ж у ньому спокійно можна було жити весь рік, навіть зиму зимувати.
Знаходився дачний масив недалеко від міста, рейсовий автобус часто ходив, тож і з добиранням на роботу теж проблем не було.
Володимир попросив, щоб вона якомога швидше переселилася, і навіть обіцяв допомогти їй з переїздом.
Так, за кілька днів до святкування свого ювілею, Ніна опинилася сама, з розбитими мріями, на дачі. Настрою не було зовсім, то ж і про святкування не могло бути і мови.
В свій день народження вона прокинулася дуже рано. Зробила собі горнятко запашної кави, сіла на веранду і стала милуватися квітами, що росли біля хати.
«Не все ще втрачено», – стала заспокоювати себе жінка. «Дах над головою є, кава, квіти, я – жива-здорова, а далі побачимо…»
Тишу і роздуми перервав дзвінок телефону.
– З днем народження, Ніночко! Ну і де ти є? Ти собі як хочеш, але мусиш нас прийняти, бо у нас такий подарунок, що чекати не буде, – почувся у слухавку голос Марії і інших подруг з роботи.
Ніні нічого не залишалося як дати їм адресу своєї дачі, але вона попередила, що крім кави немає їх чим пригощати.
Через годину 5 вірних подруг уже були на дачі у Ніни. Привезли з собою кілька пакетів з їжею, і подарунок, на який Ніна аж ніяк не чекала.
– А може то і на краще, що на дачі. Ти ж не проти, якщо ми шашлик посмажимо, – Марія відразу взялася до організації свята.
– А це хто такий? – Ніна відразу звернула увагу на маленьке біле цуценя, що було в руках у Ольги.
– Це Рекс. Твій подарунок. Подобається? – питає Марія.
– Та який же це Рекс? Це маленький Пушок, – вперше за довгий час розсміялася Марія.
– Назвеш Рексом, буде як Рекс, а хочеш Пушка, то називай Пушок. Відомо ж, як ви яхту назвете – так вона і попливе, – повчально зауважила Марія, розкладаючи дрова на шашлик.
– Нехай буде Рекс, мені тепер охоронець потрібен, – погодилася Ніна і взяла свій милий подарунок на руки.
Дівчата неабияк скрасили її свято. Не грошима чи подарунками, а своєю присутністю і підтримкою у важкий для неї час. Вони нічого не розпитували, просто були поруч, жартували, ділилися своїми планами на майбутнє, ніби натякаючи, що не зважаючи ні на що, життя продовжується.
Цуцик став підростати, і хоч на Рекса він так і не став схожим, та для своєї господині був справжнім Рексом – вірним і надійним захисником. А ще, провідником до щастя.
Через кілька місяців Ніна, гуляючи з собакою у полі, зустріла чоловіка, який теж вигулював свою собаку. Вони познайомилися, розговорилися, і у них виявилося багато спільного.
Тарас був на два роки старшим від Ніни, давно вдівець, на дачу переїхав, бо захотів спокою.
Так зустрілися два самотні серця, які давно заслужили стати щасливими.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
