– Ще з січня цього року я безробітна жінка! – розповідає 33-річна Світлана. – Звільнилася за власним бажанням. Прийшов новий начальник до нас на роботу, з яким ми не порозумілися, всю роботу найгіршу і найважчу у нашому відділі звалив на мене, колектив проти мене налаштував. Було дуже непросто мені тоді, просто реально важко. Я вранці зі сльозами на роботу йшла, постійно хвилювалася. Чоловік подивився на це все і сам сказав – звільняйся з цієї роботи, мовляв, мені здорова дружина потрібна.
У Світлани чудова сім’я: чоловік і дочка-третьокласниця. Живе подружжя в квартирі чоловіка Володимира, він добре заробляє, на життя їм вистачає і його зарплати цілком. Зарплата Світлани, взагалі, раніше йшла в основному на її потреби. Так що без її внеску в сімейний бюджет гірше жити вони не стали.
За час, коли Світлана сиділа без роботи, виспалася, відпочила. Зараз вона із задоволенням пече пироги, багато гуляє і проводить час з дитиною.
Нову роботу поки не шукає – з чоловіком домовилися відкласти цей процес до осені. А взагалі вони давно хотіли народити другу дитину, але все якось то одне, то інше. А після звільнення Світлана усвідомила – зараз дуже вдалий час поповнити сім’ю. Якщо до осені вийде – буде взагалі чудово, тоді і влаштовуватися нікуди не доведеться.
– До того ж в кінці зими ми купили дачу, нарешті виконали давню мрію! – хвалиться Світлана. – Я просто із задоволенням пішла в ці садово-городні справи! Виявилося, це прямо моє. Все розпланувала, купила насіння, сама виростила розсаду. Влітку буду варити варення і солити огірки.
Світлана сьогодні тепер з неохотою зовсім згадує той час, коли вона вставала щодня о сьомій ранку, а о восьмій йшла з дому на цілий день. Дочка з першого класу сиділа на групі продовженого дня, ввечері її забирала няня-сусідка. Раніше ця няня забирала їх дитину з садка.
Світлана після декрету чесно вийшла на роботу, ні дня зайвого не просиділа. Перші півтора року всю зарплату практично віддавала няі через лікарняні. Але з роботи не йшла, хотіла будувати кар’єру. А потім справа якось налагодилося. Останній рік у садку і зараз, в початковій школі, дочка почуває себе добре, щодня ходить на навчання.
Світлана була впевнена, що чоловік радий і задоволений, що вона тепер вдома. У квартирі пахне пирогами, сорочки випрані і попрасовані, всюди чистота і порядок. Світлана почувається вільною і такою, що відпочила жінкою, у неї завжди посмішка на обличчі і гарний настрій. Чоловік приходить ввечері в чисту квартиру, де його зустрічають і саджають за стіл, подають прилади, наливають чай і самі сідають поруч, заглядаючи в очі – хіба це погано? Хіба не про це мріє кожен чоловік, який багато і важко працює?
Тільки після свят в родині сталася якась незрозуміла суперечка.
– Відпочивати їздили на дачу, природно! – розповідає Світлана. – Чоловік там нічого не робив! Я його не залучаю до городнім робіт, навпаки. Сидів за столиком з компом, відпочивав, я йому їжу носила і тарілочки забирала. Але він щось все хмурився та бурчав. Повернулися до столиці, на дачі дощ пішов затяжний. Ну, до кінця свят все нормально. А в перший шкільний день дочка писала якусь контрольну з української мови. І написала на дуже погану оцінку. З української у мови у нас, чесно кажучи, останнім часом успішність була не дуже, але не до такої міри. На хороші оцінки тягнемо завжди, погані отримуємо рідко. А тут не пощастило. Розслабилися ми з нею, мабуть, на святах.
Чоловік ввечері прийшов з роботи, запитав у дитини про оцінки, дочка сказала про ту нехорошу оцінку з української мови за контрольну. Чоловік нахмурився на доньку.
– Я дочку відправила в кімнату і чоловікові кажу – непотрібно так, вона виправить ту оцінку, вона старається в навчанні. Втомився дитина, кінець року вже. Нічого недоброго, якщо треба буде, перепише, а взагалі, стільки цих недобрих оцінок ще попереду, не будемо ж за кожну хвилюватися. Якщо на кожну так реагувати – здоров’я не вистачить. Ой, що тут почалося! Виявилося, що я погана мати, сиджу вдома, нічого не роблю, займаюся тільки своєю дачею, яка нікому не потрібна крім мене, дочці часу перестала приділяти, це нікуди не годиться. Але це ще що. Виявляється, чоловік вже втомився мене забезпечувати, а я з такою славою пішла з роботи, що більше мене нікуди не беруть. Грошей він більше мені давати не буде, тільки на продукти за списком, а якщо мені щось треба – вперед заробляти! Говорив це хвилин тридцять, слова не давав вставити. Потім вийшов з кухні. Спати пішов на диван. Ходить похмуріше хмари, вибачатися не збирається!
Грошей у Світлани немає зовсім – всі свої невеликі накопичення вона з захватом вклала в дачу. Зараз жінка повністю не знає, що їй робити і не розуміє, як поводитися далі. Жити так, як було заплановано раніше: чекати кінця навчального року, забирати дитину, їхати на дачу, варити варення і солити огірки? Дитину влітку подіти, чесно кажучи, нікуди – знали ж, що Світлана буде вдома, ніякої програми не розробили.
Ну і взагалі, якось несерйозно це: сьогодні «звільняйся, сиди вдома», а завтра «грошей не дам!».
Світлана розгублена, бо життя її змінилося в одну мить, а як далі бути, вона ще не знає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – penzainform.
