Я дожилася до того, що моя рідна мама мене не розуміє, і не хоче зі мною спілкуватися, в цьому році навіть сказала, щоб я до неї в село на свята не приїжджала.
А я не розумію, що я зробила не так, адже я всього лиш дбаю про свою сім’ю.
То ж розсудіть, люди, хто з нас правий, бо сил моїх більше немає.
Почну з того, що вийшла я заміж пізно, мені зараз 45 років, і в мене є 10-річна донька.
Донечку свою я люблю, це навіть не обговорюється, але я вирішила, що зараз їй за кордоном буде краще і безпечніше, ніж тут, вдома.
Ще в березні, як тільки почалося це страшне вторгнення, я з дочкою поїхали в Австрію до своїх родичів.
Прийняли вони нас дуже добре, дочка там в школу пішла, жили ми в наших родичів в їхньому великому будинку, вони далеко не бідні люди.
Мені у них добре жилося, але мене постійно турбувала думка, як мій чоловік там сам залишився.
Все добре обдумавши, я вирішила, що чоловіка так надовго самого залишати не можна.
Тому на початку літа я повернулася додому.
Дочку ж свою я залишила в Австрії, у родичів, я впевнена, що вони за нею добре приглянуть.
Основним аргументом було те, що дитина там пішла в школу, і їй там подобається.
У мого двоюрідного брата з дружиною один дорослий син, який з ними вже не живе, то ж вони з радістю погодилися, щоб моя дочка пожила з ними.
І мій чоловік теж нічого поганого в цьому не бачить, адже в Україні досі неспокійно, а в Австрії наша дитина в безпеці.
І лише єдина, кому все це не подобається, це – моя мама.
Вона вважає, що я проміняла дитину на те, щоб пильнувати чоловіка.
Якщо чесно, то мій чоловік мамі з самого початку не подобався, і на це є ряд причин.
Павло розлучений, і в першому шлюбі у нього вже є дорослий син, і навіть внук.
Також мамі не підходило те, що мій чоловік набагато старший за мене, вона каже, що ніколи не мріяла про те, щоб зять був її ровесником.
Але до цього випадку мама ще якось це терпіла, а тепер настільки на мене взлилася, що навіть сказала, щоб я на свята до неї не приїжджала.
Я чесно не розумію, що я зробила не так?
Чому мама не хоче мене зрозуміти, адже я всього лиш дбаю про свою сім’ю?
Ну що це за стосунки, коли дружина там, а чоловік тут?
Скільки сімей через це розпалося!
А я люблю свого чоловіка, і дорожу нашими стосунками, тому і хочу бути поряд.
Що в цьому поганого, не розумію?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
