Так вийшло в моєму житті, що ми з чоловіком останні декілька років живемо разом з його матір’ю. Після одруження ми вирішили жити окремо від батьків своїх. З часом, придбали власну квартиру та все у нас було налагоджено непогано в житті.
Діти наші виросли та тепер проживають теж окремо зі своїми сім’ями, а ми, залишившись з Павлом вдвох, вирішили забрати до себе матір чоловіка.
Свекруха тоді почала постійно скаржитися, що їй дуже самотньо одній вечорами в її великій квартирі, почуває себе якось зовсім недобре і хвилюється постійно, останнім часом.
До слова сказати, у мене з нею ніколи особливо не було ніяких суперечок і непорозумінь, тому я, поза всяким сумнівом, погодилася на спільне з нею проживання під дахом одним. Я сказала, щоб чоловік привіз її жити до нас, раз вона сама про це просить і їй вдома погано.
Спочатку у нас все було добре, проблем ніяких не виникало. Ми обидві відразу якось розділили між собою всі обов’язки по дому, ні нікого це не обтяжувало зовсім та ніхто нікого не намагався перевиховати чи повчати. Взаємоповага та взаєморозуміння, як мені тоді здавалося, стало на чолі наших відносин з матір’ю чоловіка.
Завдяки такому розумному розподілу домашніх обов’язків, у мене з’явилася можливість приділяти щовечора трохи часу власному хобі. Я змогла потихеньку повернутися до шиття на замовлення. Нехай воно приносить вже й не так багато грошей, як хотілося б мені, але все одно гарна підмога в наш сімейний бюджет, та й спокій для мене самої, щоб трохи думками відволіктися.
У розумінні та спокої ми прожили кілька років разом, було у нас все тихо і спокійно. За цей період часу я набрала невелику базу клієнтів, які забезпечували мене постійною наявністю замовлень, а я раділа, що маю якийсь підробіток. Для матері мого Павла я теж пошила кілька речей, які вона із задоволенням носить навіть зараз.
Але останнім часом я стала помічати, що вона все менше робить якусь роботу вдома, більше хоче відпочивати і майже вся робота поступово лягає на плечі мої.
Я то, повертаючись ввечері додому з роботи, планую обсяг один роботи, з огляду на час, який я витрачу на виконання домашніх обов’язків. А свекруха, обіцяючи щось мені допомогти, просто потім йде в свою кімнату і каже, що все забулася, що обіцяла.
Мені, звісно, не так вже й важко, якщо я щось за неї зроблю, але я ж даю людям обіцянку виконати замовлення на певний термін, а тут виходить, що я не можу встигнути його зробити, адже вдома сама все роблю.
Поки я після роботи вдома все перероблю, проходить основна кількість часу, призначена на шиття. Ось і виходить те, що я не виконую свої зобов’язання перед замовницями, адже не можу просто встигнути навіть вечерю приготувати, через що люди незадоволені часто телефонують мені і навіть відмовляються від замовлень, мовляв, я їх підводжу у цьому.
З матір’ю чоловіка я кілька разів спокійно починала розмову з цього приводу. Але вона тільки мило посміхається мені у відповідь і стверджує, що намагається все встигати робити, просто роки вже не ті і їй хочеться більше відпочивати.
Я все розумію, але вона нічого такого у нас важкого не робить і так. Невже їй важко хоча б вечерю приготувати? У нас є посудомийка, тому навіть тут їй нічого не потрібно робити, але зготувати їсти могла б.
Після того, як я поговорила з матір’ю чоловіка про це, вона цілий тиждень ходила, ображаючись на мене, і постійно скаржилася чоловікові, що я її постійно докоряю в чомусь.
Павло ж, в свою чергу, здивованим поглядом дивився на мене, ніби кажучи: чого це раптом вирішила робити всю роботу за неї?
А тепер свекруха постійно стала скаржитися на своє самопочуття, особливо синові своєму. Але є я нічого не прошу її важкого робити, а просто інколи підтримати мене, як вона це робила раніше, приготувати вечерю для всіх, адже мені важко переробити все після роботи, маючи ще й додаткові замовлення від людей.
Моя свекруха ще не зовсім старенька, бачу, що добре себе почуває вона, але наче відвернулася від мене зовсім, навіть не знаю чому.
Я б якусь копійку могла б заробити, я ж для усіх нас стараюся. Чому вона себе так повидить? яка причина може критися в цьому?
Фото ілюстративне.
