А десь декілька років тому я познайомилася з чоловіком. Петро при першій же зустрічі сказав, що я йому дуже сподобалася, таке враження, наче він мене сто років знає, і він серйозно збирається зробити мені пропозицію, щоб я стала його дружиною.
Я, звісно, лише посміялася у відповідь на цю сміливу заяву. Проте швидко минав час, а наші відносини лише ставали міцнішими. Сама не зогляділася, як закохалася щиро в нього.
Згодом Петро дійсно покликав мене заміж, і ми зіграли весілля. Я таки стала його дружиною.
Хочу відразу зазначити, що у мого Петра це був другий шлюб. Ще під час наших перших зустрічей він мені щиро розповів, що у нього була дружина, але вони розлучилися через її постійні зради.
Я теж добре знала, що в Павла є рідний син, якому нещодавно виповнилося 5 років.
Він справно платить на нього аліменти дружині та планує продовжити це робити надалі. Тому я розуміла, що як батько – він хороший та надійний, а це вже багато говорить про чоловіка, з яким хочеш створити щасливу сім’ю та мати своїх діточок.
Згодом, після нашого весілля, у нас народилася дочка Зоряна. Ми були щиро раді цій події.
Мої батько з мамою постійно приходили до нас, щоб посидіти і погратися з онукою. Однак мати Петра практично ніяк не відреагувала на цю подію.
Свекруха буденним тоном просто тільки привітала нас, але при цьому не висловила особливої радості зовсім, що мене дуже здивувало і засмутило, водночас.
Більш того за наступні кілька років мати чоловіка жодного разу не брала свою внучку на вихідні до себе додому. Хоча мої власні батьки регулярно це роблять з величезною щирою радістю.
Вони щиро дорожать кожною хвилиною, яку можуть провести разом зі своєю онукою і видно, що дуже її люблять.
Але свекруха моя всю свою увагу приділяє лише синові чоловіка від першого шлюбу. Вона дуже часто приїжджає до нього, щоб погуляти та разом з ним провести увесь свій вільний час. Виконує будь-які прохання онука.
Основна частина її пенсії також йде на подарунки для цього хлопчика, а потім моєму чоловікові доводиться давати їй чималі гроші на життя, адже вона, в результаті, сама звертається до нього за допомогою, а він не може відмовити, адже чудово знає, що свої гроші вона віддає його дитині.
Я думаю, що зрозуміло, що мені це зовсім не подобається, як і будь-кому не сподобалося б, на моєму місці. Вважаю, що моя дочка повинна спілкуватися з обома бабусями, але на практиці виходить інакше.
Для матері чоловіка існує лише його син син від першого шлюбу, а про свою внучку вона забуває зовсім. Більш того вона навіть кілька разів забувала привітати нашу дочку з днем народження. Однак завжди завчасно вибирає подарунки для свого онука напередодні його свята.
Я хочу, щоб мене правильно зрозуміли, я зовсім не забороняю своєму чоловікові спілкуватися з його сином від першого шлюбу. Іноді на вихідних він їздить до нього в гості, а потім вони разом ходять в кіно або парк розваг, разом проводять час.
Також батьки його колишньої дружини беруть активну участь в житті свого онука. Це я кажу до того, що не можна сказати, що дитина обділений увагою. Швидше навіть навпаки. Однак це все одно ніяк не впливає на мою свекруху.
Мати чоловіка вважає, що повинна всю свою турботу та любов дарувати тільки онуку, батьки якого розлучилися. Мабуть, її вже не переконати в протилежному, що у неї є ще одна онучка, яка теж потребує її любові.
В душі я чудово розумію, що нерозумно на неї ображатися. Але іноді мені все одно стає сумно через її таке байдуже ставлення до своєї єдиної внучки, моєї дитини.
Хіба нормально це? Що мені зробити, щоб вона звернула увагу і на нашу доньку?
Фото ілюстративне.
