Так склалося, що моя сваха живе в селі одна вже багато років. Ольга добра та хороша людина. Мені завжди було шкода її.
Ми з чоловіком і донькою жили в місті, ще до того, як Тамара вийшла заміж. Коли Олег покликав нашу доньку заміж, ми з чоловіком сказали, щоб вони залишилися жити в нас, адже дочка у нас одна, а квартира велика.
Олег у нас дуже дуже хороша людина, він добрий турботливий, чуйний та співчутливий. Я знала, що він з бідної сім’ї, тому ми з чоловіком усі витрати з весілля взяли на себе.
Олег дуже спокійна та скромна людина, він нам, як син. Тамара у нас правда має спритніший характер, бачу в сім’ї вона головна.
Живуть діти добре, але вони якось відмежувалися від мами Олега, ніби забули про неї, живуть своїм молодим та безтурботним життям. А сваха моя Ольга дуже скромна людина, сама рідко телефонує, лише з святами нас вітає, не хоче надокучати нам.
А я полюбила цю людину, вона виховала такого хорошого чоловіка для моєї доньки. Я сама стала їздити до Ольги в гості. Стала купувати їй космику: от купую собі, і їй таку беру, купую для себе сукню і для неї вже придивляюся. Ольга спочатку навіть брати не хотіла, говорила, що таких речей у неї ніколи не було і вона фарбуватися не вміє. А згодом я її навчила і вона й фарбуваласі і гарно одягалася, вона працює продавщицею в магазині.
Ми з Ольгою тепер як сестри. Я дуже вдячна Богу, що він подарував мені не лише хорошу сваху, а й щиру та надійну подругу. Зараз я лише з Ольгою ділюся усім, вона єдина людина, яка мене розуміє.
Фото ілюстратвне.